[x]

WarHammer

 Заватажити файл
 Без медіафайлу
 Тріпкод
 До теми  До розділу
 Нова тема

Тред про все, що стосується всесвітів Warhammer fantasy та Warhammer 40000, і не відповідає тематиці інших тредів.

Перейти до нитки

Приховано 200 повідомленнь.

>>1653

А кому треба нейтралізовувати парій? Про них же майже ніхто не знає.

>>1654

І згадай те намисто, яке носила Йота в "Немезиді".

Приховано 91 повідомленнь.

Рібят, а де ця ваходаунша пропала зі своїми фанфіками? Невже і справді в дурку від'їхала?

>>1772

Ти за вахоняшами скучив? Дуже мило.

Збираємо тут те, на що перетворили фентезі ваху.

Перейти до нитки

Приховано 5 повідомленнь.

Нещодавно анонсована фракція: Kharadon Overlords. Такі гноми, тільки ще технологічніші і не під землею, а якраз навпаки. Переселилися на дирижаблики, тікаючи від Хаосу в епоху Великого Гаплику (Age of Chaos), що передувала власне Вікові Зіґмара. Інші раси ніколи не бачили їх без панцерів.

До слова, інші Дуардін (гноми), вже описані Fyreslayers, розселилися по світу маленькими купками й працюють найманцями в будь-кого, навіть Хаосу. Певно, існують ще якісь фракції в цій расі.

>>1565

Це, мабуть, вона.

>>1674

На міньку не дуже схожа.

Іннарі тільки починають набирати силу. Ці ельдари вірять у можливість врятувати свою расу від Слаанеш, якщо довірити свою долю Іннеаду, сплячому богу мертвих, якого утворили душі загиблих ельдар. Іннарі вміють забирати енергію з каміння душ, а також користуватися магією свого нового бога, і ведуть свої війни з виключною швидкістю та агресією.

Руна їх бога дуже схожа на руну Кхаїна. Єдина її відмінність – знак нескінченності, символ безсмертного духа ельдар, який замінив собою корону Каела Менша. Під новою руною об'єдналися вихідці зі штучних світів і актори театрів масок, садисти з Коморагу і навіть воїни-привиди, яким влада Іврейн над царством душ повернула свідомість.

Перейти до нитки

Приховано 2 повідомленнь.

Ельдарські легенди розповідають про п'ять стародавніх мечів. Якщо зібрати їх разом, ці мечі подарують владу над життям і смертю. Широко відомий міф про крикливих доньок Морай-Хег, які докучали Каела Менша Кхаїну, доки він не відрізав Стариці руку, чим допоміг їй випити власної крові та отримати нові знання. Це головний міф про Виючих Баньші, оскільки ці події відкрили Криваворукому богу новий аспект війни. Однак мало хто знає його продовження. Ваул зробив п'ять мечів із нігтів Морай-Хег і розіслав їх по всій ельдарській імперії для використання в темні часи. Вважалося, що мечі давно вже зникли, але вони існують.

У міфах ельдар батьком доньок Морай-Хег вважається Каеліс Вара'лантіан, "майбутній бог смерті". Ельдрад Ультран і Кісадурас, судячи з усього, вирішили, що його ім'я – це знак. Вони вірять, що сила Іннеада мусить проявити себе, і що це відбудеться, коли мечі будуть зібрані разом.

Візарх став першим ельдаром, який увібрав у себе силу одного з п'яти мечів. Колись він був шановним екзархом Біель-Тану і носив ім'я Лааріан, але після зустрічі з Іврейн помітно змінився. Саме він був її вчителем, саме він розгледів її акробатичну майстерність і помітно засмутився, коли Іврейн пішла з храму воїна і вступила на Шлях відьми. Дізнавшися згодом про виступи Іврейн на аренах Комори, він зламався остаточно, покинув храм і теж переїхав у Комору, де став інкубом і почав наглядати за Іврейн. Там, у Великому храмі Червоних інкубів, Візарх убив старшого інкуба і забрав його зброю. Тепер у ниих було дещо спільне, і Візарх та Іврейн стали двома послідовниками Іннеада.

Після того, як Біель-Тан розсипався на менші за розміром кораблі, з його психокосної серцевини народилась Інкарна, аватара Іннеада. Багато хто шанує цю жертву, хоча чимало ельдар і досі вважають таке народження неприроднім. На відміну від аватари Кхаїна, що випромінює жар, Інкарна холодна і розповсюджує холод. Вона виникає у вихорі духів і підпитується енергією кожного життя, що припиняється поряд із нею. В руці Інкарна тримає один із п'яти мечів Морай-Хег, викопанний з ґрунту Веліала 4, оскверненого світу, що колись входив у склад ельдарської імперії.

Для ельдар Інкарна водночас є надією і жахом. Не дуже-то схожа на Немезиду Слаанеш, Інкарна скоріше нагадує Ту, що Прагне. Деякі ельдари сумнівають в тому, що чекає їх у майбутньому – врятування чи нове прокляття.

Серед послідовників Іврейн є також теневидиця Силандрі з театру масок Прихованого Шляху. Серед ельдар Силандрі відома тим, що підштовхнула принца Іріеля взяти в руки Сутінковий Спис і захищати Йанден. Однак Силандрі маніпулювала не тільки ельдарами – на Еріад 6 вона переконала архімагоса Коула вивчати пілони на Кадії. Розібравшись із цим, Силандрі стала послідовницею Іврейн, але хто знає, чого хоче Цегорах насправді?

І ще трохи про мечі. Після вбивства старшого інкуба Візарх подарував меч Морай-Хег Іврейн. Та подарувала йому ще один такий, який знайшли під час знищення Біель-тану. І третій меч належить Інкарні. Де ще два – невідомо.

Обговорення книжок, оповідань і всього написаного про всесвіти Warhammer fantasy та Warhammer 40000.

Читати ваху українською можна тут toloka.to/t73956#810541

Перейти до нитки

Приховано 480 повідомленнь.
gif

Я нарешті дочитав Торпову трилогію про ельфів часів Розколу (фентезі ваха) і можу написати тут свій відгук. І буде цей відгук упередженим і повним спойлерів.

Отже, колись давно у світі фентезі вахи жили дракони. Хаос скораптив частину драконів і перетворив їх на драконоогрів – таких собі кентаврів з верхом огра та низом дракона. Новоявлена раса вчепилася в горлянку драконам, ті не забарилися з відповіддю, і жаба з гадюкою переплелися в тісних обіймах. Тривало це достатньо довго, аж тут прилетів космічний корабель із розумними рептилоїдами. Дракони відреагували на це достатньо мужньо – залізли в найглибші печери і прикидалися реквізитом, доки рептилоїди змінювали орбіту планети, наближуючи її до сонця, та бавилися зі знайденими в одному лісі ельфами. Ельфи у світі вахи теж були потраплянцями – біженцями з якогось іншого світу, вони жили під владою Вічної королеви і раніше нікого не цікавили. Рептилоїди багато чому навчили ельфів, ті вийшли зі свого лісу і заселили цілий острів. Трохи пізніше вони доросли до розподілу своїх богів на дві частини – пантеон світлих богів та пантеон темних, яким поступово припинили вклонятись і навіть почали косо дивитися на той єдиний народ, який усе ще шанував усіх богів. Хоча це шанування було скоріше символічним – "темним" богам не будували храми, просто іноді, раз на кілька років, до їхніх ідолів та печер могли принести, скажімо, впольованих зайців або польові квіти. І навіть цим займалися далеко не всі, а тільки глибоко віруючі ельфи, які вважали нерозумним гнівити богів, відмовляючись від них.

Поступово на ельфів почали звертати увагу, і зробив це Хаос. Вторгнення демонів ледь не знищило їх, але один ельф, Аенаріон Захисник, скориставшись нагодою, одружився на Вічній королеві, а другий, Каледор приборкувач драконів, – заліз у печери до драконів і витяг їх звідти за допомогою магії, підкоривши собі. Коли ж демони дотягнулись до Вічної королеви, їй на допомогу прийшли енти, але врятували тільки її дітей від Аенаріона, після чого заховали їх і нікому про них не розповідали. Аенаріон, вважаючи, що втратив усіх рідних, звернувся до одного з "темних" богів, Каїна, взяв його меч і дав демонам добряче просратись. На той час боги Хаосу були ще дуже слабкими, тому навіть об'єднавши зусилля, вони вигрібали від Аенаріона. Каледор у свою чергу теж відзначився – він вигадав план по збиранню всієї магії докупи і викиданню її в космос. Аенаріон був проти, бо магія чудово допомагала бити демонів, але Каледор, посперечавшись кілька десятків років, зібрав магів і поїхав виконувати свій план. Демони ледь не зжерли його, але тут з'явився Аенаріон зі своїм військом і допоміг закінчити закляття. Сам він загинув у битві, а план Каледора частково провалився – він сам себе запер у часі посеред цієї воронки магії. Магія витікала зі світу як вода з ванни, але в той же час затікала в нього через кран – північний полюс. Хоча витікала вона нібито швидше ніж лилася, тому ельфи дуже скоро зітхнули з полегшенням і почали обирати нового короля.

На той час у Аенаріона вже була нова дружина, Мораті, та син Малекіт. Ще до смерті він заповів королівство Малекіту, але ельфи поклали на рішення свого героя-рятівника. Вони вирішили не віддавати владу Малекіту частково через небажання ще більше посилювати його князівство (князя Каледора, князівства приборкувача драконів, названого так на його честь, вони вирішили не робити наступним королем через ті самі причини), частково через страх перед "темним" богом Каїном, завдяки якому взагалі-то досягли перемоги. Вірячи, що Каїн прокляне усіх ельфів і що він уже прокляв Аенаріона і весь його рід, вони відмовили Малекіту на користь доньки Аенаріона від першого шлюбу, яку енти нарешті явили світу. Її швиденько одружили з князем Бел Шанааром із князівства Тиранок, і зробили королем. Не дозволивши Мораті негайно розідрати всю цю нараду, Малекіт погодився з рішенням князів і відбув за море завойовувати колонії.

Мораті спочатку чекала його повернення, а потім почала діяти. Вона допомогла в розвитку культам заборонених "темних" богів, і створила мережу сект майже на всьому острові ельфів, Ултуані. Під вплив сект почали потрапляти спочатку звичайні ельфи, а потім навіть князі. Аелтерін із Лотерна (найбільший порт Ултуана) віддав один зі своїх маєтків культу богині задоволень Атарти. Дамолієна, голова Лотернського культу, оселилась там зі своїми послідовницями і проводила церемонії-оргії, люб'язно запрошуючи на них самого Аелтеріна. За Дамолієну та її культисток вдячний князь відплатив Мораті найбільшими кораблями, які тільки виготовляли в Лотерні. Інший князь, Батінаїр із Івреса (іншого князівства) за таких же обставин перейшов на службу Мораті, виконуючи всі її накази і весь вільний час проводячи з культистками Атарти. Однак Мораті переманювала князів Ултуана не лише культистками – вона ділилась таємницями магії, інтригувала і небезпідставно виставляла Бел Шанаара немічним королем. Культи Атарти та особливо Каїна поступово почали приносити ельфійські жертви, що змусило ельфів боятися за свої життя. Князі нічого не могли вдіяти, як і Бел Шанаар, хоча всі й підозрювали Мораті. Вона ж не зупинялась, поширюючи чутки про немічну владу і підбурюючи ельфів вимагати від короля та князів якихось дій.

Зрештою навіть ельфійській владі пощастило. Лотернську секту було викрито, загін гвардійців завітав на церемонію культа задоволень і явив себе у всьому блиску своєї немічі. Обдовбана храмова повія Дамолієна, озброєна ритуальним кинджалом, ледь не вбила на місці капітана гвардії, перш ніж її саму зарізали його підлеглі, а її беззбройні подружки розідрали двох солдат. Коли вцілілі гвардійці нарешті поклали останню культистку, князь Аелтерін підпалив свій маєток і згорів у ньому разом із тілами Дамолієни та її послідовниць. Новини про цей випадок досягли короля і затримали його від рішучих дій ще на кілька місяців аж доки з-за моря не повернувся Малекіт і не очолив сили Ултуана проти культів. Вирізавши якесь число культистів та вірних Мораті солдат, він вдерся у столицю Нагарроту, свого князівства, та полонив Мораті. Бел Шанаар не наважився віддати наказ про її страту, лише ув'язнив у своєму маєтку, щоб не дати їй знову керувати сектантами. Звісно, вона продовжила керувати ними, тільки тепер робила це через посередників, та й їх використала тільки щоби передати владу над культами Малекіту. Чи варто казати, що її син усе просрав і культисти викинули його з його ж столиці? Для повторного наведення ладу в Нагарріті йому знова знадобилась армія всього Ултуана, однак Бел Шанаар не захотів віддавати командування Малекіту, обравши натомість іншого князя, Імріка з Каледора. Мораті вмовила сина вбити Бел Шанаара і забрати трон собі, але… Чи варто казати, що він знову все просрав? Убивши короля, він вирушив на острів, де відбувалась коронація. Оскільки титул ельфійських королів звучав як Король-Фенікс, Малекіт мав зайти у полум'я верховного бога Азуріана. Перебивши більшість князів, у полум'я він знайшов і майже згорів. Йому ще стало сил вибігти з полум'я, після чого вірні солдати привезли його в столицю з тілами інших ельфійських князів. Мораті поїхала разом із ним у Нагарріт, де почала війну проти всього Ултуана. Вона командувала арміями до того моменту, як Малекіта запхали в його чорний обладунок і передала повноваження йому. Ще кілька років війни, поразка Малекіта на полі бою вирішальної битви, і за наказом сина Мораті нанесла удар по магічному порталу, через який зі світу виходила магія. Її удар вдалося відбити, але майже половину острова Ултуан було знищено і затоплено морем. Ельфам довелось жити на тій половині, що лишилась, а Малекіт і його народ відступили на сусідній континент. Його війна проти ельфів з того моменту тривала ще 7 тисяч років…

>>1763

Всій цій історії надає ще більшої пікантності такий бековий момент. Азуріан, верховний бог ельфів, вирішив для себе, що після смерті Аенаріона хоче бачити на троні Малекіта. Тільки не в якості якогось там Короля-Фенікса, а в якості справжнього Вічного Короля. І коли на нараді князів Малекіт дозволив їм позбавити себе спадщини, Азуріан підготував для нього випробування – той мав убити узурпатора Бел Шанаара і зайти в полум'я. Спочатку Малекіт все зробив вірно – він убив короля, зайшов у полум'я, але через свою колишню помилку мав горіти в ньому. Не витримавши болю, він утік, і тепер він мав пройти нове випробування – вдруге зайти в полум'я і цього разу вже витерпіти цей біль. сім тисяч років потому він так і вчинив – він все ж таки дістався храму, став Королем-Феніксом, а потім був коронований Вічним Королем і правив ельфами до кінця світу. Але то вже зовсім інша історія.

>>1764

А тепер що стосується літературної частини. Книжка нагадує собою Сильмариліон – перша її частина це такі собі легенди, між якими проходять сотні років. Щось відбулось – великий проміжок часу – щось відбулось – великий проміжок часу – щось відбулось… Поступово темп оповідання повільнішає, і з моменту, коли Дамолієна та її секта перетворюються на фарш, переходить у щось більше схоже на останні глави Сильмариліону. Порівняння тим більш доречне, що в Сильмі, наприкінці його, вистачало міжусобної ельфійської різанини. Закінчується вона взагалі – знищенням водою частини Ултуана, що нагадує про затоплення Нуменора.

Але й відрізняється доволі помітно – по-перше ельфи вахи все ж таки не біороботи Толкіна, спрямовані тільки на все світле й прекрасне. Вони куди більш вільні у своїх діях ніж бранці Валарів на одному окремо взятому континенті й можуть самі вирішувати свою долю. По-друге їхнє суспільство куди більш розкрите і нагадує людське. По-третє, показані ті самі темні сторони, той самий реалізм, за який так люблять Відьмака або Гру Престолів – тут тобі й сцени насильства й сексуальні сцени. Тут тобі й бездарні князі та королі, які нічого не робитимуть, хай хоч всю твою сім'ю виріжуть або змусять бути під домашнім арештом за хибними звинуваченнями.

Ставлення автора до своїх героїв теж варто згадати. Іноді видно, що він симпатизує комусь із них, але тільки в певні моменти. Наприклад, Малекіт, коли події описуються навколо нього, може або робити щось, що подобається автору, і той починає писати про нього в люб'язному тоні. Або він робить щось огидне, і мова оповідання трохи холоднішає. Так само щодо Мораті – в моменти, коли вона проявляє материнську любов до Малекіта, вона стає лагідною як кішка, навіть якщо ріже горлянку полоненій ельфійці і п'є її кров. Коли вона починає сперечатися з тим же Малекітом, автор описує ці моменти так, що вона миттєво втрачає весь свій шарм, і він сам не дуже-то підбирає слова. Найбільш тепле ставлення у нього до трьох героїв – Малекіт, Мораті та Імрік. НАйбільш прохолодне – до Каратріля та Аліт Анара. Зустрічається також епізодичний Тіріол, якому автор явно симпатизує та все той же Батінаїр, якого він не дуже любить.

Іюстрація до "Легіону". Гетьман Бронці демонструє знак Гідри.

Мешканці Ультуану, Warhammer fantasy.

Перейти до нитки

Приховано 14 повідомленнь.

Аенаріон Захисник, перший Король-Фенікс Ультуану.

Мораті верхи на пегасі та незрозуміло хто.

та його демони

Перейти до нитки

Приховано 4 повідомленнь.

>>887

Автор ніби нічого про це не писав. Це просто ілюстрація для ГВ.

>>888

Так, я вже знайшла її в девіантарті. Це справді ілюстрація до однієї з рольових ігор (про ЧХП).

Фентезі ваха. Четвірка богів, їх демони, шагготи, племена норска і все інше, що пов'язано з хаосом.

Перейти до нитки

Приховано 8 повідомленнь.

Tzeentch Zealot

Найбільша держава людей, яка так і не витримала в боротьбі проти всього світу.

На ОП-піку жриця Шаллії дивиться на колодязь, отруєний варп-камінням скавенів.

Перейти до нитки

Богиня милосердя та лікування Шаллія.

Готується до виходу нова книжкова серія "Gathering storm". Вона доповнюватиме та розкриватиме події, включені в нову редакцію кодексів та рулбуків, а також опише нові кампанії, доступні для настольної гри.

А ще вона (можливо!) зрушить з місця таймлайн. Принаймні перші новини стосовно майбутнього Галактики вже є, і вони будуть розкриті в цьому треді.

Перейти до нитки

Приховано 102 повідомленнь.

With EYE OF NIGHT the scenes take in the Imperial Palace, the near-airless remains of a world destroyed by Abaddon's Planet Killer, a swamp in the Eye of Terror and a fortress of Tzeentch.

HAND OF DARKNESS gives us scenes of psychic communion, the webway and Black Library, the actual Garden of Nurgle and a plague fortress in the Eye of Terror.

Готується до виходу нова редакція.

Warhammer 40,000: A New Edition Announced

Галактика тепер виглядає так.

Приховано 67 повідомленнь.

Виявила, що у 7-му (останньому на сьогодні) кодексі космодесанту немає твердження про сумісність їхніх імплантатів виключно з чоловічою фізіологією. Пропоную це кожному розуміти так, як хочеться.

Магістр Торкіра (Коси Імператора)