>>1015
Пізня ніч. Серед темної безлюдної вулиці, освітлення якої було давно зламано, з'явився високий розмитий силует вдалині. Прорізаючи легкий туман, він наближався все ближче і ближче. Хлюпання від важких кроків ставало все голоснішим. Це йшов смертельно втомлений Anonymous. Правий черевик його був обліплений листям кропиви. І хоч злива вже давно закінчилась і стояла тільки дрібна й надокучлива мряка, з плаща Anonymous-а скапували паруючі жовті краплини.
Хлюп! Anonymous зупинився і поглянув праворуч. Схоже, фасад розташованого там закладу здався йому дуже знайомим. Він підійшов до дверей і тоді йому вдалося розгледіти там восьмикутну зірку. Жодних звуків із середини не доносилось. У нього було погане передчуття, але, довго не думаючи, Anonymous повернув ручку і потягнув на себе двері. Різкий скрип і дзижчання шибок перервали мертву тишу. Раптом Anonymous завмер. У ніс вдарив запах паленого гівна. Йому здалось, що в очах потемніло, хоч там і так було досить темно. Anonymous різко відпустив дверну ручку і перевів погляд на свою руку. Побоювання підтвердились. Рука, якою він тримав дверну ручку, виявилась вимазаною несвіжими екскриментами, сухі шматки яких відколювались і сипались на мокрий черевик.
– Все ясно,– глухо пробурмотів Anonymous,– політач.
Та це не вплинуло на рішучість Anonymous-а. Він увійшов та зачинив за собою двері, не торкаючись дверної ручки цього разу. Стоячи біля дверей, він уважно оглянув темне приміщення і побачив, що навпроти є ще одні двері, через шибки яких пробивається слабке світло. Anonymous повільно покрокував до них, але коли опинився посеред кімнати, то почув шарудіння позаду і зупинився.
– Хохлоби-и-и-идло!!!– пронизливий вереск Вадіка залишив по собі дзвін у вухах Anonymous-а,– дурний гой! Жидорва вертить вами як їй заманеться!
Anonymous оглянувся на химерну постать через плече і спокійно пішов далі, ігноруючи Вадікові крики. Тоді зупинився біля дверей. По обидва боки від них були кронштейни, а з них стирчали якісь прапори. Anonymous вже було хотів об них витерти лайно з рук, але здогадався, що стане тільки гірше за їдким смородом, який стояв у тому місці. Розуміючи, що втрачати йому нічого, він тихо повернув таку ж обмазану нечистотами дверну ручку і покинув політач.
У наступній кімнаті також було тихо, але якось затишніше і була надія знайти співбесідників. Біля /б/ару було увімкнено світло.
– Налий мені чогось поміцніше,– сказав чолов'яга біля барної стійки. Бармен якось недобре на нього поглянув, але поправив свій тюрбан і пішов діставати алкоголь.
У цього чоловіка на голові був строгий чорний шерстяний берет з маленьким металічним листком кропиви. З-під берету стирчали пасма неслухняного розпатланого волосся. Він когось нагадував Anonymous-у. Неподалік на підлозі валявся зламаний прапор.
Anonymous почав роззиратись і оглядати місце, яке колись називав домом, повільно крокуючи в сторону /б/ару.
