Чому вважається, що надсвітловий зв'язок викликає парадокси, якщо він не викликає?
Припустимо, Аліса та Боб рухаються з відносною швидкістю 0,8с.
Вони перетинаються і позначають це як t = 0 x = 0, де t – час (у днях), а x – відстань (у світлових днях).
В системі відліку Аліси вона не рухається, а Боб рухається зі швидкістю 0,8с у напрямку х.
В системі відліку Боба він не рухається, а Аліса рухається в напрямку -х зі швидкістю 0,8с.
Минає 300 днів після зустрічі, і Аліса надсилає повідомлення, в її системі відліку x = 0 t = 300.
Але в той же час у системі відліку Боба будуть такі самі показники.
150 днів потому Аліса вираховує, що Боб отримає повідомлення в х = 0 t = 0,8×450 = 360 за її системою, тому що тахіонний сигнал рухається зі швидкістю 2,4 с.
Вона також вважає, що через ефект уповільнення часу Боб мав би старішати повільніше на 1:γ=√(1 − v2/c2), в даному випадку 0,6, і для нього мине лише 450*06 = 270 днів. Але в системі відліку Боба саме Аліса рухається, і це для неї зараз минуло 270 днів, а для нього – всі 450. Фактично, це парадокс близнят. Але задача чомусь вважає, що Боб отримає повідомлення саме в t=270, і приписує систему відліку Аліси Бобу, ігноруючи свої ж умови
>in her frame Bob is aging more slowly
І от так систему відліку Аліси, приписану Бобу, помножують ще на 0,6 і приписують тепер вже Алісі, доводячи до парадоксу, якого там нема й не може бути.
