Якось у дев'ятому класі ми з моїм другом-довбойобом Толіком вирішили покурити плану. Втім, вирішили ми не накуритися, як завжди, а зварити молочину це коли велика кількість конопель виварюється в згущенці.
Корочє, в'їбали ми того варива, сидимо, дивимося "В мірє жівотних", чекаємо і шото ніхуя не відбувається. І тут я повертаю голову і бачу, що Толік вже не толік, а гігантський мурахоїд в кофті й кепці nike! Я дивлюся на себе: їбать, я теж став мурахоїдом! Мені так стрьомно стало, як не було ні до, ні після цього.
Захотів щось сказати Толіку, але хуй там плавав: хєр шо ти скажеш, коли ти мурахоїд і в тебе язик 30см. Замість слів виходило лише мукання, що в мене, що в Толіка. А в голові думки одна піжжє іншої: "Бліать, мамка ругатиме, що я мурахоїдом став", "Зато в армію не візьмуть", "Маринка тепер точно не дасть", тощо.
Через кілька годин нас із Толіком відпустило і ми знову стали людьми.
Пройшли роки і якось одна дівчина в якої я був у френд зоні запросила мене додому. А я наївний ще й гандонів купив тоді. І от сиджу я у вітальні й тут вона виносить цю тварь. Блядь, ну ок, ви такі оригінали завели мурахоїда. Ну ок, ви збоченці вдягли цю тварь як людину. Але ж треба оточуючих попереджати! Коли я побачив животину, схожу на пікчур, я відчув що мені знову 15 і я знову стаю мурахоїдом. Корочє, вибіг я з дому тої дівчини із криками "Тільки не знову!!! Блядь, тільки не знову!!!" і більше ми ніколи не бачилися.
Перейти до нитки
