Тарасе, чи ти їси гарбузяну кашу? Я її обожнюю. Гарбуз такий смачний та солоденький. А каша з нього така смачнюча. Я кожного ранку її їм.
Хто би міг подумати, шо у цього популярного десь у гамериці напою такий гидкий післясмак. Ясно, що всі енергетики на смак такі, ніби їх роблять на якомусь нафтопереробному заводі, але у цей ще ніби додають солодкуваті синтетичні помиї.
Словом, не рекомендую, Тараси.
А є якісь типу таблетки кофеїну?
якісь фармацевптичні засоби, чи щось типу того.
Кофеїн у таблетках є, але то лише кофеїн, тож вони не стимулюють так ефективно.
У напої ще цукор додають (і справді деякий час легше мізки напрягати від нормальної такої дози) і таурин для підтримки тонусу нервової системи. Тільки я не знаю яка різниця у дії таурин та кофеїну. Може бути різна тривалість і сила, але по самому лише самопочутті не скажеш.
Таурин шкодить травній системі і понижує тиск, цукор напрягає підшлункову залозу -> грозить діабетом, а кофеїн просто ганяє серце і стимулює твій моск (але з кожним прийомом кофеїн стає все менш ефективний).
На кофеїн краще не підсідати, бо кинути буде важко через сильне фізичне звикання. А енергетики надто блювотні, щоб на них підсісти сподіваюсь, я не один так думаю, тож можна їх хуярити сміливо.
Одного разу я побував у Польщі і мені доводилось там посрати. Не просто у громадському туалеті якомусь, а у чистім полі. Звісно, відчуття зовсім не ті, що срати на своїй рідній б-гом даній землі, але зате я тепер можу без побрехеньок сказати поляку, що я срав на його Польщу.
Поляки файні,Поляки хороші,Поляки добрі,Поляки чудові! Поляки випустили Відьмака! Поляки вміють в ігри! Поляки навіть в ютуб вміють! Я буду стукачем у пана Вуйчука,я всім Полякам розкажу як ви серете і вас всіх покарають всіх!!! Мені простіше на нашій території це зробити ніж у добрих Поляків! Ліл.
давайте вайпати heretyk.org
Йо, файнач.
Давним-давно, ще на Січі, з'явилась в невідомусів ідея вітчизняної візуальної новели.
Напрямків тоді було декілька. Один з них, який я власне кажучи і представляю тут – це історія про парубка, що потрапляє на село і їбе на сіновалі дівок намагається знайти кохання серед місцевих дівчат, попутно відкриваючи для себе містичний світ міфічних істот українського фольклору.
Хто за те, щоб воскресити цю ідею і спробувати щось запиляти?
Багато зусиль не треба. Головне – це не залишати тему без уваги, критики і нових ідей. Якщо ідея зайде – гроші на контент будуть, я гарантую це!
Враховуючи що УБК розосереджене між 2,5 дошками – я пропоную об'єднати зусилля і вести дискусії паралельно на всіх трьох.
Це не реклама, а засіб виживання. Адміни, не баньте, будуйте УБК!
Тема на кропивачі: www.kropyva.ch/b/res/76249.html
Накатав попередній дуже короткий опис:
Далека далечінь – гра у жанрі візуальної новели з елементами еротики. Гра ставить на меті занурити гравця у атмосферу пригод і романтики, розбавлених містичними персонажами української народної творчості. В центрі уваги опиняється молодий студент, який волею долі потрапив у віддалене українське село «Далечінь». Протягом гри головний герой буде мати змогу розгадати таємниці цього місця і його перебування тут, зустрітись з потойбічним, а можливо і знайти своє кохання.
Ближче до вечора розповім про персонажів, які поки-що заплановані у грі.
>І може лише пошту чи щось таке.
Контакти я залишу пізніше, коли більш-менш викладу тут інформацію по грі.
Закінчив опис сценарію першого акту і, по сумісництву, першого дня.
Головний герой – студент 2-го курсу у якого щойно почались літні канікули. Гра починається з того, що він їде у ранковому поїзді і розповідає передісторію. Два дні тому йому повідомили про смерть його бабусі, котра жила у віддаленому селі «Далечінь». Саме туди і прямує головний герой, аби вирішити усі питання пов'язані зі спадщиною. «Вступний брифінг» завершує провідник, який запитує в героя квиток і повідомляє, що скоро вони будуть на місці.
Гра розпочинається з залізничного вокзалу, на який прибуває герой. Там він знайомиться з Олею і дізнається про розклад руху транспорту. Останній говорить про те, що наступний автобус до села прибуде не раніше як за півтори години. Герой постає перед вибором: чекати на транспорт чи дістатись села самотужки. Від цього залежить якого з персонажів він зустріне далі: Олену чи Олесю.
Діставшись села герой починає розшукувати потрібну вулицю і натрапляє на діда Панаса. Той затримує його розмовою на якийсь час і вказує дорогу. Але чи знайде герой шлях залежить від гравця, який і мав його запам'ятати. Якщо вибрати невірний маршрут – герой натрапить на Олену, яка йому і допоможе.
Діставшись дому бабусі герой заходить всередину і оглядає дім. Він чекає на сусідку, з якою вони домовились зустрітись ще до початку гри. Але оскільки її ніде не видно – він починає роздивлятись речі в кімнаті і натрапляє на дивну стару книгу. Гравцю буде надана можливість розгорнути її, або ж облишити. Незалежно від вибору через кілька хвилин увійде сусідка і вони почнуть розмову.
Сусідка введе героя в курс справи і пояснить, куди йому потрібно буде звернутись для вирішення бюрократичних питань. Також вона коротко розкаже йому про село, його бабусю і про себе. В кінці розмови вона передасть йому ключі від дому і піде по справах. Наступна ціль героя – відвідати сільську раду на іншому кінці села.
Дібравшись до сільської ради герой помічає що сьогодні вони вже не працюють і вирішує пройтись. В залежності від рішень прийнятих на протязі дня він може провести час сам, або ж натрапити на якось персонажа. В решті-решт герой згадує, що так і не навідався на могилу бабусі. Він, сам або з компанією, вирушає на кладовище.
Блукаючи старим цвинтарем герой таки знаходить свіжу могилу і зупиняється біля неї. В залежності від того сам він чи ні, герой або занурюється у спогади, або розмовляє зі своїм супутником. Розмова триває якийсь час, сонце поволі спускається. Як тільки воно заходить – мурашки пробігають у героя по шкірі. У нього починаються галюцинації, які закінчуються тим, що він помічає посеред дерев силует, який поволі наближається. Герой втрачає свідомість.
To be continued. Roundabout.
Не біда. Будь-яка допомога цінна, щось придумаємо.
Якщо інтерес до теми не згасне і дійде до прототипу – я залишу тут свої контакти.
Я втомивсь від тебе. Піду скупаюся та подивлюся якесь кіно (англійською за англійськими субтитрами. Бо мене тригерить від людей, які дивляться кіна російською).
Від тупих тупорилих слабоумних тупиць. Ти йому кажеш: -Дерево. Дерев'яне. З дерева.
-А воно не поржавіє?
Ділдо купував колись легально. В магазі, наче хліб чи жуйки. Що в цьому такого
на aliexpress є купа недорогих ділдаків на будь-який смак
Я у притули купляю. Норм шпаги продає
Якось раптово дійшов до факту, що майже не знаю цього. Ну от типу знав, що в 25 і 45 треба буде в паспорті фотку переклеїти, комуналка це саме собою, можливо пошукати як відмахнутися від податків, якби раптом вигоріло якесь діло власне.
Потім ще додумався, що хуйзна як там з похоронами, але вирішив поки що не думати так далеко.
Це все чи я щось забув?
Обов'язок кожного дорослого – ВБИТИ НІГЕРА!
Я сьогодні йшов по Львові та побачив трійку чорномазих орангутанів. Всіх їх треба виловити та порізати на ремні!
Врятуй білу расу – вбий нігера!
краще собою вміти керувати.
тобі не до вподоби іноземці? стань кращою версією себе самого. бо є люди що працюють наче бджілки, і роблять вони і дають якусь державі нашій користь, пристойні люди, і серед них багато іноземців різних рас, народностей і мов. ото до них і варто прагнути, а як натрапиш випадково на людей нещасних, то оттоді від них отак і можна понабиратися всілякої гидоти, а це і справді дуже, даже небезбечно.
Де взяти грошей на достойне життя у тому разі коли втрачені можливості завдали значної шкоди обом сторонам унаслідок когнітивних атак із боку ворога?
Цілком здорову людину можна підставити таким чином що попри застереження вона все рівно живе в режимі самознищення.
Якби ж я міг сам обирати
Конотоп ще ніколи не був так близько до популярності в УБК. Анони вже купують квитки на поїзди та автобуси до славного міста.
Гавно на палочці твій мер. Свободівець = довбойоб. www.pravda.com.ua/articles/2018/09/11/7191666/
Тарасе, чи ти їси/любиш борщ? Я сьогодні їв борща з часником та салом. Така була смакота.
Таке питання, уявімо ситуацію що настав час і тобі брати до рук зброю. Московити вже поруч.
Чи зміг би? Чи відчуваєш у собі цю силу? Чи не здригнулася б рука? Чи ти може космополіт дохуя?
Тарасе, а тобі до вподоби зелений чай? Я почав недавно пити, бо чорний чай вже остогид. Подобається тим, що має легший смак.
Згоден, в чомусь кращий за чорний. Але не треба пити на ніч, дідька лисого потім заснеш.
Та я на ніч нічого не п'ю, бо потім сцяти бігати заїбе. Тільки ляжеш, задрімаєш, а воно як захочеться сцяти. А підніматися так ліньки, але треба.
Vyprobuvannja na kropyvanax pokazalo, ctco tyx, komu diakrytyka otci mozolytj, natcebto biljce, nig tyx, komu dyhrafy, ale tse ne totcno.
Які події чи ситуації в вплинули на мене за життя не знаю, та чомусь я дуже люблю зиму, злоїбучу морозну зиму. З постійною віхолою, 24/7, без просвітлення і ванільного іскріння снігу оцим "ясним сонячним днем" – нахуй це все. Тільки чорні хмари і постійний сніговий шторм. Щоб заліплювало очі й рило. Рівень снігу "по яйця+". Готовий цілодобово хуярити лопатою сніг в обійсті від хати до воріт.
Подумую навіть з'їбати в Норвегії або північну частину Канади щоб не бачити ці гнилі весни і осені.
Вхурделило. На світанку з будинків навкруги, як жуки, одтискаючи присипані снігом двері, почали вилазити заспані сусіди. Дехто з них вже догріб до снігоприбирального знаряддя, і зусибіч чути кряхтіння, дзвін та скрегіт лопат. Як не дивно, світанок не тільки не приніс покращення погодних умов, а й посилив сніг настільки, що стало не видно і до кінця лопати. Марні намагання звільнити зі снігового полону свої обійстя та пузотерки виявлялися лише пустим маханням лопатами. Сніг не вщухав і засипав усе наше йобане село. Чути як дехто, втративши надію і проклинаючи негоду, пішов назад до хати, і морозному повітрі зимового ранку повіяло димом з камінів та печей.
А хтось навіть завів свої замерзлі і заліплені снігом Жигулі та робить потуги виїхати з двору. Але стихія невблаганна. На моєму рум'яному обличчі з'являється посмішка, бо я надворі давно, і споглядаю цей водевіль вже з кухлем ароматного лате з корицею, який зробила мені моя люба, і в який час від часу падають лапаті сніжинки. Я спостерігав цю віхолу ще з ночі, бачив як усе тільки-но почало біліти, і тепер, коли снігу насипало по вікна, я з посмішкою на обличчі вертаю до свого затишного гаража, лишаючи за спиною звуки буксуючих машин, гуркіт лопат та гомінку людську лайку.
Разом зі мною, похапцем крізь двері проскочив мій засніжений рудий «вогнекіт» . Те закацюрбле котисько у білому кожусі , вискочивши на дерев'яну полицю над пічкою, нагадало мені всім нам відомий, теплий віршик дитинства. Допивши каву, перевіряю змінні батареї, об'єктив, термос, заводжу свого чотириколісного звіра і вирулюю пробиваючи свою власну колію серед застряглих корчів, в пошуках вдалих зимових пейзажів.
Іvo_Bobool
Чого не вистачає, козаки? Це моя перша крижана я старався словами передати свої почуття щодо суті нитки, та не знаю чи щосі з цього вийшло. Пожуріть чи може де поправте дякую
