Вхурделило. На світанку з будинків навкруги, як жуки, одтискаючи присипані снігом двері, почали вилазити заспані сусіди. Дехто з них вже догріб до снігоприбирального знаряддя, і зусибіч чути кряхтіння, дзвін та скрегіт лопат. Як не дивно, світанок не тільки не приніс покращення погодних умов, а й посилив сніг настільки, що стало не видно і до кінця лопати. Марні намагання звільнити зі снігового полону свої обійстя та пузотерки виявлялися лише пустим маханням лопатами. Сніг не вщухав і засипав усе наше йобане село. Чути як дехто, втративши надію і проклинаючи негоду, пішов назад до хати, і морозному повітрі зимового ранку повіяло димом з камінів та печей.
А хтось навіть завів свої замерзлі і заліплені снігом Жигулі та робить потуги виїхати з двору. Але стихія невблаганна. На моєму рум'яному обличчі з'являється посмішка, бо я надворі давно, і споглядаю цей водевіль вже з кухлем ароматного лате з корицею, який зробила мені моя люба, і в який час від часу падають лапаті сніжинки. Я спостерігав цю віхолу ще з ночі, бачив як усе тільки-но почало біліти, і тепер, коли снігу насипало по вікна, я з посмішкою на обличчі вертаю до свого затишного гаража, лишаючи за спиною звуки буксуючих машин, гуркіт лопат та гомінку людську лайку.
Разом зі мною, похапцем крізь двері проскочив мій засніжений рудий «вогнекіт» . Те закацюрбле котисько у білому кожусі , вискочивши на дерев'яну полицю над пічкою, нагадало мені всім нам відомий, теплий віршик дитинства. Допивши каву, перевіряю змінні батареї, об'єктив, термос, заводжу свого чотириколісного звіра і вирулюю пробиваючи свою власну колію серед застряглих корчів, в пошуках вдалих зимових пейзажів.
Іvo_Bobool
