[x]

Зима назавжди

 Завантажити файл
 Без медіафайлу
 Трипкод
Не піднімати тему
 До теми  До розділу
 Відповісти

Які події чи ситуації в вплинули на мене за життя не знаю, та чомусь я дуже люблю зиму, злоїбучу морозну зиму. З постійною віхолою, 24/7, без просвітлення і ванільного іскріння снігу оцим "ясним сонячним днем" – нахуй це все. Тільки чорні хмари і постійний сніговий шторм. Щоб заліплювало очі й рило. Рівень снігу "по яйця+". Готовий цілодобово хуярити лопатою сніг в обійсті від хати до воріт.

Подумую навіть з'їбати в Норвегії або північну частину Канади щоб не бачити ці гнилі весни і осені.

Відповіді: >>12657

Єдина проблема що влітку треба готуватися до зими. Тільки тоді зима буде ламповою, з вікна.

Ну і щоби фрілансер, без виходів/виїздів на роботу, бо то срака.

Ну коли вже нитка іделістична, то цими дрібничками нехтуватимемо.

>>12662

Їбана спека, піт, рак шкіри, дезентерія, сморід, гадюки, слимаки та комарі. Перехрестися йолопе, най би мухи тебе поїли.

Хоча мушу визнати що тепла літня ніч теж заїбісь.

Відповіді: >>12671 >>12672

Вхурделило. На світанку з будинків навкруги, як жуки, одтискаючи присипані снігом двері, почали вилазити заспані сусіди. Дехто з них вже догріб до снігоприбирального знаряддя, і зусибіч чути кряхтіння, дзвін та скрегіт лопат. Як не дивно, світанок не тільки не приніс покращення погодних умов, а й посилив сніг настільки, що стало не видно і до кінця лопати. Марні намагання звільнити зі снігового полону свої обійстя та пузотерки виявлялися лише пустим маханням лопатами. Сніг не вщухав і засипав усе наше йобане село. Чути як дехто, втративши надію і проклинаючи негоду, пішов назад до хати, і морозному повітрі зимового ранку повіяло димом з камінів та печей.

А хтось навіть завів свої замерзлі і заліплені снігом Жигулі та робить потуги виїхати з двору. Але стихія невблаганна. На моєму рум'яному обличчі з'являється посмішка, бо я надворі давно, і споглядаю цей водевіль вже з кухлем ароматного лате з корицею, який зробила мені моя люба, і в який час від часу падають лапаті сніжинки. Я спостерігав цю віхолу ще з ночі, бачив як усе тільки-но почало біліти, і тепер, коли снігу насипало по вікна, я з посмішкою на обличчі вертаю до свого затишного гаража, лишаючи за спиною звуки буксуючих машин, гуркіт лопат та гомінку людську лайку.

Разом зі мною, похапцем крізь двері проскочив мій засніжений рудий «вогнекіт» . Те закацюрбле котисько у білому кожусі , вискочивши на дерев'яну полицю над пічкою, нагадало мені всім нам відомий, теплий віршик дитинства. Допивши каву, перевіряю змінні батареї, об'єктив, термос, заводжу свого чотириколісного звіра і вирулюю пробиваючи свою власну колію серед застряглих корчів, в пошуках вдалих зимових пейзажів.

Іvo_Bobool

Відповіді: >>12722 >>12734

>>12718

Чого не вистачає, козаки? Це моя перша крижана я старався словами передати свої почуття щодо суті нитки, та не знаю чи щосі з цього вийшло. Пожуріть чи може де поправте дякую

Відповіді: >>12735