Питання задаватиму по черзі.
Отже, псайкерів серед темних ельдар наразі (практично) нема. А як щодо Парій/Пустих?
Це не якась конкретна ситуація, а просто питання логіки. Бойовий псайкер за мінімально сприятливих обставин винесе темного ельдар, як першокласника. Хіба ні? Отже, темні не можуть не вживати відповідних заходів безпеки перед боями, в яких точно чи майже точно будуть задіяні псайкери.
>Бойовий псайкер за мінімально сприятливих обставин винесе темного ельдар, як першокласника.
Псайкерів боятись – із Коморагу не виходити.
>Отже, темні не можуть не вживати відповідних заходів безпеки перед боями
Їхні бої – це захоплення рабів і втеча. Перестраховуватись перед кожним набігом собі дорожче буде.
> Псайкерів боятись – із Коморагу не виходити.
Вони передусім розумні, а вже тоді відчайдушні.
> Їхні бої – це захоплення рабів і втеча. Перестраховуватись перед кожним набігом собі дорожче буде.
Взагалі-то, це від бою залежить. Наприклад, у "Срібних Черепах" згадується протистояння Черепів із темними через те, що темні, наскільки можна зрозуміти з тексту, підім'яли під себе цілу систему. Там бої мали бути доволі масштабні.
>Вони передусім розумні, а вже тоді відчайдушні.
Вони передусім работорговці.
Що їм заважає банально закидати псайкера м'ясом? Або вислати по його душу геліонів? І хай він ще спробує помітити, звідки прилетить смерть. У крайньому випадку архонт може мати якісь амулети, що подавляють псайкерські здібності, але архонти взагалі-то домовляються із гомункулами, щоби ті в разі смерті архонта виростили йому нове тіло. То чи треба їм сильно піклуватись про теоретичну зустріч із псайкерами?
> Що їм заважає банально закидати псайкера м'ясом?
А загін псайкерів? Ну, й м'ясом вони, мабуть, якщо й закидують, то аж ніяк не своїм. До речі, як у них зі співпрацею з представниками інших рас – наприклад, круутами?
> І хай він ще спробує помітити, звідки прилетить смерть.
А як щодо кіне-щитів?
> У крайньому випадку архонт може мати якісь амулети, що подавляють псайкерські здібності
О, це вже щось. Наскільки розповсюджені такі амулети і чи виробляють їх самі темні?
>А загін псайкерів?
Оце так невдахи ті темні, які натрапили на цілий загін бойових псайкерів. Ну в будь-якому разі не всі ж їхні набіги мають бути успішними.
Темні мають цілі квартали, відведені для не-ельдар. Там. звісно, можуть бути й парії, тому ти можеш ввести парію в свою історію.
>Наскільки розповсюджені такі амулети і чи виробляють їх самі темні?
Залежить від автора. Захоче – самі темні виготовлять. Захоче – просто напише, що псайкер задав удару, але нічого не вийшло, бо амулет архонта знівелював усю вкладену в удар силу.
> Оце так невдахи ті темні, які натрапили на цілий загін бойових псайкерів.
А чому відразу невдахи? Вони ж не годні передбачити, що саме тут і зараз на них чатує бойовий підрозділ, у складі якого багато псайкерів.
> Темні мають цілі квартали, відведені для не-ельдар.
Оце вже цікаво. Щось на кшталт гетто?
> ти можеш ввести парію в свою історію
Та мені не про це йдеться/йшлося – питання в основному було умоглядне.
> Залежить від автора.
Тоді все ясно.
>Щось на кшталт гетто?
Можна й так сказати. Але на мою думку це більше схоже на табори найманців.
Типова гекатріса.
Адмірал флоту з BFGA II.
Фанатський комікс про полювання ельдарських відьом на Фенрісі.
Фанатська ідея
Jorraveth Veyx, human/Dark Eldar abomination
Jorraveth Veyx is the secret son of Shaelith Veyx, leader of the Crimson Thorn Wych cult, and Isaak Von Wolkoff, a voidborn Inquisitor taken prisoner and harvested for his genetic material. He was created through a vat-grown synthetic womb as part of Shaelith's twisted experiment–a fusion of perfect martial design and forbidden blood.
From birth, Jorraveth was raised in secret deep within Commorragh. Shaelith trained him in the ways of the Wych: acrobatics, blade combat, control of pain and silence. But he was never like the others. He spoke. He questioned. He cared. And in a cult that had taken a sacred vow of silence, this made him dangerous.
Fearing discovery, Shaelith hid him from the rest of the cult. When whispers of his existence began to spread, she made a pact with the Mandrakes of Aelindrach–the terrifying shadow-creatures who dwell in a realm outside time and reason. In exchange for their protection and silence, she handed Jorraveth over to them.
He spent years–perhaps decades–lost in their realm, where light has no meaning and the laws of the material world fail. The Mandrakes altered him. One of his arms became a shifting mass of living shadow, etched with glowing sigils. His mind fractured under the strain, and to protect himself, he fashioned a blindmask of wraithbone, nailed into his skin, to keep the visions and voices at bay.
Eventually, he escaped. He returned to realspace, changed and unstable–but alive. Now he drifts between worlds, unclaimed by either Commorragh or the Imperium. The Crimson Thorn sees him as a betrayal. The Inquisition sees him as a threat. And the Mandrakes are not finished with him.
Jorraveth doesn't fully understand what he is–or what he's becoming. But deep down, he knows one thing: He was hidden for a reason. And now he's out.