Фанфіки, власні арти, саморобні прикраси в стилі сетінгу.
Зараз саме обираю уривок зі свого фанфіка, який уже не соромно було б показати людям. Втім, не виключено, що сьогодні так нічого й не виберу, а завершиться це колупання в уже написаному тим, що я допишу ще з тисячу слів, які потім треба буде дуже довго доводити до пуття.
Почала вигадувати деталі та сюжетні повороти для фанфіка на тренуваннях під клацання власного суглоба. Здається, так виглядає дзен.
Що є найскладнішим для написання у фанфіку за вахою?
Бойові сцени? Ні. Діалоги? Ні.
Внутрішні монологи з елементами info dump.
Ну, гаразд, надіслала тобі дещицю. Май на увазі: я за цю базгранину себе ненавиджу.
Яке чудо! Дядько Ґрем нарешті відгукнувся у пикокнизі. Тепер, аби я відіслала йому свої запитання, лишилося хіба що розібратися з однією технічною незручністю (він просив написати йому через контактну форму в нього на сайті, та вона, судячи з усього, не працює).
Але тепер є ймовірність, що доведеться переписувати та перекроювати абсолютно весь фанфік…
Попросив просто написати на відповідну пошту. Так вийшло. Повідомлення він отримав і прочитав, але поки що на жодне питання не відповів. Ну, принаймні не розлючений – уже щось.
Глянь, будь ласка, у приват на Толоці. Це з приводу фанфіка.
От мені зараз цікаво: є на світі бодай один РЕЙТИНГОВИЙ фанфік із пейрингом "Локен/Мерсаді"? За цю парочку півфендому переживає, дехто про них пише, але все, що я бачила про них понаписуваного, в кращому разі обходиться натяками на те, що одну ніч вони таки поспали разом і не надто міцно.
Шкода.
І ти справді більше не чув про жодний фанфік? А як же, скажімо, "Подвиги Марнеуса Калгара" (так, знаю, десь у другій половині вони добряче скотилися, та все ж таки)?
Дякую за відео, воно чудове. Мабуть, якесь таке обличчя й буде в суворого бойового брата, коли це станеться.
Здається, я маю дрімкаст на роль ГГ у своєму фанфіку.
www.imdb.com/name/nm4207679/mediaviewer/rm1706222592
Сьогодні на тренуванні несподівано спав на думку такий-от сюжет у дусі чи то Гашека, чи то Геллера. Уявімо, що якусь групу Сестер Битви (про чисельність і точний склад мені поки що чомусь не думається) необхідно привезти на певну планету. Через затуп якогось гвинтика імперської бюрократії їх доправляють на іншу планету з такою ж назвою, що знаходиться в іншому субсекторі, а може, й секторі.
Питання: наскільки це добрий матеріал для оповідання чи книжки?
Перш ніж щось написати, треба щось придумати та спланувати. Втім, сьогодні я точно фізично не зможу щось написати. А взагалі треба буде обміркувати цю ідею пізніше – може, навіть підійде для оповідання на БЛівський конкурс. Не думаю, що їм часто надсилають гумористичні тексти.
> Тільки чи не побачать вони в твоєму оповіданні плагіат на "15 годин"?
Я про цей варіант якось не подумала. Та хоч би там як, у мене є ще кілька ідей.
Поки чекала на можливість розібратися з байком, знайшла майже дрімкаст іще на одного свого персонажа. Це з ним Арабеллу заскочила ельдарка. Майже дрімкаст, тому що цей актор трошки нижчий (178 см, а мені треба було б не менше 180).
І кого мені нагадує ця парочка?
(Кидаю посилання, оскільки не впевнена, що вставлене відео не з'їсть повідомлення частково чи повністю.)
О, варто було лише вставити посилання – відео долучилось саме, ще й нічого не пропало. Тільки якесь маленьке. Втім, сподіваюся, що асоціаціям це не завадить.
Не можу втриматися. Косплей стандартної ночівлі парочки моїх персонажів (здогадайся, яких). Яке чудо!
Та то дурниці. Втім, можна суто з принципу скинути посилання:
Питання дня: космодесантник, який відносить до води черепашат, які вилупилися в нього на очах, бо переймається тим, що доповзти туди можуть не всі, – це не занадто мило?
> Це взагалі OOC.
Для персонажа, відомого своєю симпатією до андердогів? Втім, тут насправді спрацьовує не вона – вона тут лише декларується, щоб відволікти увагу головної героїні від певних дурниць, а ще в якості невеличкої маніпуляції. Але відповідний епізод я хочу подати якраз із точки зору ГГ, яка може сприйняти це всерйоз і замислитися, коли це її новий знайомий устиг йобнутися.
> Бо милота заради милоти може бути не сприйнятою.
Я виходила саме з того, що трохи милоти мені не завадить. Ба навіть більше – ця милота може стати рушницею, яка потім вистрілить, хоч і тихенько. Але я не знаю, як не передати куті меду з милотою.
> Ти не думала написати якесь гумористичне (в гарному сенсі) оповідання для конкурсів БЛ?
Ні. Я не вмію жартувати довго та свідомо. А тренуватися в цьому якось не тягне: дуже вже важко звіряти власне уявлення про гумор із уявленнями оточуючих втім, мені взагалі не мед спілкуватися з людьми – постійно чую, що моїх слів не розуміють, або бачу, що їх розуміють неправильно.
Побачила картинку – захотілося зобразити свою героїню в гарячій ванні, звісно, вже дорослою.
Ну то й добре. А то матеріалу для дівчачого фансервісу в мене вже хоч греблю гати. Треба ж зобразити хоч якусь подобу гендерного балансу.
Той момент, коли ідеальний каст на головну героїню фанфіка – дівчина зі стікерів для телеграму:
Дякувати Богові, тепер обличчя є навіть у матері моєї головної героїні (так, вона згодом теж "засвітиться"):
Мені знову спала на думку ідея: Сестри Битви – це Сейлормун для дорослих дівчаток. Як я розумію, ця ідея виникала не лише в мене. Чи є якісь відповідні фан-арти (Сестрички, перелицьовані під Солдатів Сейлор, Солдати Сейлор, перелицьовані під Сестричок, і таке інше)?
Нарешті, вперше хтозна за скільки часу, УЦТ пишуть не спамери.
Випадково натрапила на фотку Белли в дитинстві (максимум років у 10). Хто ця дівчинка насправді, не знаю, бо це стокове фото.
Тепер, коли нас уже точно троє, пропоную знову обговорити питання: як нам організувати свій аналог варфорджу? Зауважу ще, що фордж – це не тільки перекладацький цех, а й непоганий, хоч і небезпроблемний (особливо харить своєрідна цензура на зміст фанфіків), осередок фанатської творчості, тому пишу тут.
А є якесь україномовне wh-комьюніті, окрім цього? Може пропіарити дошку там?
Я наприклад зайшов сюди із гугла, так шо стратегія постійно шось писати – явно корисна ну або місцевий адмін може в seo
Тільки в інтернетах вони практично не активні. Бачила сторінки таких київських спільнот. У кращому випадку напівживі.
Один із варіантів дрімкасту на дорослу Беллу. Спеціально не шукала – просто око зачепилося за одне з фото:
РАПТОВО, доросла Белла. Між іншим, я так поспішаю з "Князем Вороння" в тому числі через прагнення якомога швидше повернутися до неї та довести, врешті-решт, до зрілості.
згадалось…
припев:
Dm
Бэла, прости меня
Am
Бэла, любовь моя
H E Am
Бэла, в психарь меня увозят!
Налаштовуюсь на повернення до фікрайтерства. Світобудова мене підтримує.
Просто пройшла за рекламним посиланням – і побачила одну з суконь своєї героїні (гадаю, що в неї тих суконь ціла колекція). РАПТОВО з нашими етнічними мотивами.
Ця дівчинка грає Диво-Жінку в дитинстві, а я її бачу в ролі кульгавої малолітньої псайкерки зі свого фанфіка.
Чийсь арт не зовсім у тему, але збігається з ім'ям твоєї героїні.
А тепер я трохи понию про вигоряння – на жаль, спричинене аж ніяк не творчістю.
Дійшла до того, що хочеться вбити свого персонажа. Власне, не просто вбити – уїбати з особливою жорстокістю. Що мені робити?
Не допоможе. Мене бісить один конкретний персонаж, і цей персонаж – Вентріс. Хоч що я змушую його робити, розумію, що він або об'єктивно поводиться як мудило, або просто бісить мене з якихось особистих причин. Уїбати канонічного персонажа у, по суті, приквелі до його канонічних пригод – не вихід.
> Пам'ятаєш, як ти думала про секс-сцену чисто для себе, не в основний текст?
А чого це чисто для себе і неканонічно? Нічого, що суперечило б цій ідеї, в каноні немає. Ба навіть більше – те ж саме для Космововків відверто підтримується фаноном (я розумію, що фанон – це сумнівний аргумент, але в нашому фендомі він має чималу силу), і це я теж хотіла б обіграти.
Втім, я відволікаюся. Частково моє постійне обурення з цим і пов'язане: чувак поводиться як моральний нікчема, а йому ще й дівчина перепаде. До того ж, така дівчина, від якої я й сама б не відмовилась, але яка мені в житті не світить.
> Тільки найбільше, чим вони відзначились, – це озирнулись на жінку в прозорій сукні та оцінили побачене.
Таж я й кажу, що це – фанон. Одне діло – що там у каноні, інше – загальноприйнята у фендомі думка. До речі, майже тим самим відзначалися навіть Ультрамарини.
> І я так розумію, що в тебе герой зажив власним життям і вийшов з-під контролю.
Трохи є. І трохи моїх особистих фанаберій. Якщо можна, розповім про них детальніше.
> Це коли Сципіон допомагав перев'язуватись партизанці?
А от і ні. Вентріс неодноразово оцінював зовнішність жінок, які йому траплялися (щось на кшталт "вона була би привабливою, якби опанувала свій характер" або згадував "прекрасне обличчя" однієї госпітальєрки), а Леаркус у "Належному ордену" взагалі мало не фліртував із інквізиторкою на очах у бойових братів.
А тепер я, власне, понию.
Отже, маємо головного чоловічого персонажа фанфіка. Він же – єдиний у фанфіку (поки що) канонічний персонаж і один із моїх улюблених чоловічих персонажів ever. І з моєї авторської волі він закохався. Ось за це мені й хотілося б його уїбати, бо… в потенційній пасії його приваблює її багатий внутрішній світ, і він цього від неї не приховує. Приміряючи цю ситуацію на себе, я останнім часом розумію, що такий кавалер у мене дуже швидко опинився б у лікарні.
Логіка? Її внутрішній світ – це IQ, близький до власного зросту, купа прочитаних книжок, практично відсутній інстинкт самозбереження та доброта діснеївської принцеси. З цього випливають два висновки:
1) Якщо дівчина привабила його саме цим, то вона йому цікава не як людина, а як функція. Можливо, як зручний для витирання ніг килимок. Або як універсальний засіб вирішення проблем, які боязно/ліньки вирішувати самому.
2) А якби вона була трохи менш розумною чи трохи менш моральною, то він би, мабуть, на неї й не глянув. Це ж підводить нас до питання: а чи не забагато бойовий брат для себе хоче? Чи не тисне йому, бува, корона на голові?
А чому ти вирішив, що його там зовсім не буде?
Втім, мушу зізнатися, що зараз схибила: не треба було вживати слово "закоханість". Воно тут не просто неточне, а відверто недоречне, бо насправді там усе значно сильніше та щиріше за закоханість. На такому рівні, коли найпоганіша жаба здається прекрасною царівною (або найпоганіший жабич – прекрасним царевичем). І не кажи, що такого не буває. Нечасто, але буває.
А харить мене тут те, що я зовсім заплуталася: це я надумую зайвого чи мотивація в цих почуттів дійсно гнила?
Та вона в мене вже бозна-скільки лежить відкладена. І ще невідомо, коли в мене з'явиться на неї час. Є можливість частково перетворитися в найближчому майбутньому на "офісну планктонину", але при цьому я не хочу кидати тренування у фітнес-клубі та заняття стрільбою з лука, а в ідеалі – ще й хочу записатися на фехтування.
Згадалася стара ідея з переробками відомих казок під ваху. Поки мене вистачило на те, щоб додуматися, що можна зробити з "Карлсоном" (Карлсон – рудий Космововк зі стрибковим ранцем) і "Сплячою красунею" (Еуфратія – "крута" версія Сплячої красуні, з Ґарро можна принца зліпити).
ГАВНА В СУКУ ДАТЬ !!!
> Цікаво, це йому присилають стільки питань чи він просто не читає їх.
Мої питання він читав доволі швидко (фейсбук показує, коли твоє останнє повідомлення якомусь юзеру прочитали). А мовчав довго, мабуть, тому, що запитання дивні, а справ у нього багато.
> Шкода, що немає якогось окремого сайту для зворотнього зв'язку з авторами.
Для цього БЛ періодично влаштовує Q&A чи подібні заходи.
До речі, про БЛ: вони досі навіть не чухаються з конкурсом оповідань (втім, я від цієї ідеї вже відмовилася – принаймні поки що).
Ей, вахойоби (° ͜ʖ͡°)╭∩╮
Вони можуть транслювати ці заходи онлайн і надавати можливість (принаймні формально) ставити питання в тому ж таки фейсбуці.
Здається, це твій шанс
Want to write for Black Library? Think you've got what it takes? Now's your chance to prove it, as the Black Library Anniversary Open Submissions window is, well, open.
Find out more here, including all your questions asked and advice from Black Library's authors:
Юліана
Дійові особи
Горро, невизначеного віку гвардієць, схожий на демона, якого виперли з варпу за профнепридатність.
Базил Гнад, вождь палати хворих, статечний гвардієць, схожий на Малкадора епохи підписання угоди про створення Імперського Союзу.
Сергіус, середнього віку гвардієць, хитрий і наївний, як Керз на Нострамо.
Вадікус, молодий гвардієць, хворий на голову.
Аббас ібн Аладдін, гвардієць з Талларну.
Юля, юна, спокуслива і спортивна госпітальєрка з довгими ногами, широкими плечима і античною шиєю.
Санітари
Дія відбувається в лікарні.
Палата відділення щелепнолицевої хірургії по вулиці Зоологічній, в палаті на кроватях лежать Базил Гнад, Горро, Сергіус, Вадікус і Аббас ібн Аладдін з забинтованими в різних місцях і синіми, як баклажан, їбальниками. Найбільша кількість бинтів пішла на Вадікуса. Він має на голові пишну прикрасу, розмірами і вагою схожу на чалму талларнського султана. Над кроваттю Вадікуса висить картина "Астартес на привалє" художника Келанда Роже. Хворі лежать смирно, як дрова, що чекають на холодну зиму, але це оманлива смирність. В їхніх червоних оченятах світиться бойове завзяття і жадоба життя.
За вікном палати розташований табір Космічних Вовків, з якого інколи долинають тваринні звуки його волохатих мешканців, такщо якщо заплющити очі, можна уявити себе на Фенрисі.
Голос вульфена за вікном. Унгх, унгх, аоунгх!
Горро. Десять часов, блядь, можна і на годинник не дивиться!
Голос вульфена. Аум!!!
Сергіус. Ти бач, проснувся, проклятий, і гризти хоче…
Голоси вовків. Ауууу!.. (А потім знову вульфена.) Аум!
Вадікус при останніх словах вульфена б'є головою в стіну.
Сергіус. Я до гвардії у школі працював, учителем труда. Така робота, шо нема шо спиздить. Так харашо шо у мене жінка бєрємєнна була. Вона мєл гризла. То я їй мішками таскав. Главноє шо інтересно, вона той цвітний не дуже любила гризти. А в основном отой, квадратний.
Голос вульфена. Унгх, унгх, аоунгх!
Базил Гнад. Ач як розпиздівся!
Горро. Він жерти хоче.
Базил Гнад. А ми випить хочемо. Горро, харош лежать, як стерво, катай лишень за двері, подивись, чи та пизда сігодня діжурить. (До Сергіуса.) А ти шо сидиш, як Імператор на троні? Бистро вставай і ріж ковбасу!
Сергіус і Горро з насолодою виконують накази вождя, який дістає з матрацу пляшку з мутною рідиною і розливає в гранчаки, з яких перед тим позабирав зубні щітки. Вадікус за звичаєм б'є головою в стіну.
Базил Гнад. Вадікус, тихіше, картина на голову упаде.
Вадікус. Юліана, Юліана!
Вадікус розкачується на кроваті, притримуючи обома руками чалму і час від часу пиздить головою об стіну.
Горро. Совсєм приїхав пацан.
Сергіус. Чого це він?
Базил Гнад. То він мабуть за місцеву принцесу переживає, шо її єретики зарізали. (До Аббаса ібн Аладдіна.) Аббас, вставай, ще наспишся…
Аббас ібн Аладдін (злякано.) Шито, апят?
Базил Гнад. Оп'ять, оп'ять, Аббас. Ми з тобою тут старші і должни молодьожи подавать примєр. (З цими словами Базил Гнад виймає з гранчака Аббаса зубні щітки і наливає туди амасек.)
Базил Гнад (ефектно простягає гранчак і виголошує тост). Мир землі, здоров'я в хаті й гарна баба на кроваті!
Голос вульфена. Аум!
Вадікус б'ється головою в стіну. Всі випивають.
Базил Гнад. Вадікусу більше не наливать.
Аббас ібн Аладдін. Хароший малшик, маладой. Тинь хочешь? Тинь силаткий, викусний. Кушай! (Аббас ібн Аладдін дістає з-під краваті диню…)
Вадікус. Юліана! Юліана!
Аббас ібн Аладдін. Зачєм тібє етот дєвушка, гилупий!
Базил Гнад. Щас всі випиваєм по другій і расказуєм охотничі і рибальські історії!
Сергіус (запопадливо.) Правильно, Базил Гнад…
По команді вождя компанія випиває.
Базил Гнад. От ти і починай, щоб багато не пиздів. Аббас на очереді.
Сергіус. Ну слухайте. Аббас, не совайте там рукою под одіялом, а то не слишно буде. Значить, прийшов кум на ставок, сів у ризову лодку, закинув собі мастирку на ліща, сидить. А його собака був такий, з довгими вухами, волохатий..
Горро. Ето спанієль!
Сергіус. Ну цей спанієль, значить, поліз у воду купаться, поплив за лодкою. Кум, значить, сидить, ліща ловить однією рукою, а другою одганя того спанієля, шоб не мішав. Коли тільки раз! Спанієль почав кричати. Кум дивиться – тоне, блядь! Кум його за вуха, давай тягти – хуя тобі, не витягне, отакена щука вчепилась! Кум за вуха собаку витяг і ото вмєстє з щукою кидає в лодку. Ну ніг, канєшно, в собаки вже немає, а щука погризла ризову лодку, воздух вийшов, і кум чуть не потонув. А щука пішла собі… Десь кілограм на триста…
Горро. Ховайте стакани! Юля йде!
Входить Юля, освітлюючи своєю красою убоге приміщення.
Вадікус. Юліана! Юліана!
Юля. Хлопчики, Вадікусу не наливаєте, йому сьогодні на ампутацію, і приберіть закуску, магос-біологіс буде на обході.
Базил Гнад. А ми і йому наллєм!
Юля, спокусливо посміхаючись, розчиняється в повітрі.
Сергіус. От інтересно, шо йому будуть ампутіровать? Може вуха?
Вадікус. Юліана!
Аббас ібн Аладдін. Чито ти переживаєш, гилупий! Етот дєвушка – все животниє.
Базил Гнад. Аббас, давай, твоя черга.
Аббас ібн Аладдін. У нас бань єсть. Називаєтся "Фантазія". Етот бань "Фантазія" малшик работаєт, Мухтарчик, жопа, как куруш, силадкий, викусний. Я пирихожу, говорю, банщик, гидє етот малшик? Он говирит, малшик занят, єсть дєвушк. Я говорю, зачем минє етот животноє? Я хочу малшик…
Базил Гнад. Ти, Аббас, получаєш штрафне очко. Ето історія не риболовна і не охотнича.
Аббас ібн Аладдін. Какой охотничий-махотничий, етот історія пиро животних…
Базил Гнад. Аббасу не наливать, Горро, давай.
Всі, крім Вадікуса і ображеного Аббаса, випивають.
Горро. У мене друг Микола. Він лейтенантом служить у СПО. Їде машиною по пустелі. Коли раз! Отакенна анаконда в кустах лежить! Метрів сто п'ятдесят! Біла, блядь! Микола виходить з машини, бере монтіровку і її по жопі, хуяк! Змотав, поклав в багажнік і в штаб полка. То потом по ту анаконду приїхали інквізітори її ізучать, чого вона побіліла. То казали, шо вона виповзла з пещери. А в тій пещері дуже енергія кльова. Там навіть хрест стоїть, і якщо людина хворіє, то її на три дні на тому хресті розпинають…
Сергіус. А якщо срати захоче?
Горро. Ну як це срати? Якщо в бога не віре, то і не вилікується!
Сергіус. Та нє! Людина – це ж жива істота, вона пісять хоче!
Голос вульфена. Аум!
Горро. От кому єсть шо про охоту розказать!
Сергіус (запопадливо). Тепер хай Базил Гнад розкаже. Він мабуть таке знає, шо і вульфену нєхуй дєлать!
Базил Гнад витримує акторську паузу і починає розповідь страшним хрипким голосом, зловісно рухаючи вусами в різні боки.
Базил Гнад. Дев'ять душ дітей пропало в ставку, потом ще двоє. Стали люди радитись. Наварили каші. П'ять казанів! І всю кашу вивернули в ставок! Він іззів…
Всі хором. Хто?
Базил Гнад (страшним голосом). Сом! Йому всередині розпуклося і він вивернувся!
Всі хором. І шо?
Базил Гнад. Дві пари волів впрягли, відвезли на кладовище і там поховали!
Горро. Ніхуя собі!
Вадікус. Юліана!
Входять санітари під керуванням Юлі. Вони грузять Вадікуса на лікарняну каталку і увозять в операційну.
Сергіус (до санітарів). А шо ви йому відрізати будете?
Санітар (шуткує). А голову відріжем нахуй.
Базил Гнад. Ти, Сергіус, довиябуєшся, шо вони і тобі шось відріжуть.
Сергіус. Та вже нема чого відрізать… Так свербить, проклята, під гіпсом, а палець не дістає.
Горро. Тобі милом треба було перед тим голову вимить…
Сергіус. Та! Те мило до пизди. От я вам розкажу про мило. У мене дід був. Він корови пас. Коли це іде большаком і бачить, в канаві вовк лежить. Здоровенний такий волчара, лежить і спить! Дід підійшов і батагом як переїбе! Вовк підскочив вверх метрів на двадцять, ні, на двадцять п'ять! І всього діда обісрав. Дід приходе додому, взяв мило, і давай митися, ну він був одєт в труси і майку, це літом було. Значить, миється, миється, ніхуя не получається, бздить і всьо. Жінка прийшла і вигнала його з хати. Так у нього вся жизнь перевернулась у хуйову сторону. І на роботу не міг устроїться, бо від нього бзділо, і жінка пішла, і в СПО не взяли. А він хотів буть воєнним, а не вийшло через вовка.. То коли вмер, поховали разом з вовком, я до баби в село приїхав з жінкою, хотів на могилу сходити, а баба каже: "Ви, діточки, до того вовка і не ходіть, бо бздить досі", ото тобі й мило!
Аббас ібн Аладдін. Самий обідний, чито когда я етот дєвушка, етот животноє воспользовался, банщик пириходит і говорит:"Малшик освободился". А я ситарий человєк…
Базил Гнад. Усім налить, Аббас штрафну пропускає. Горро приготуватися.
Вульфен. Аум!
Горро. У мене оцей друг Микола, шо оце лейтенантом в СПО служить, ну їде він машиною по пустелі, коли бачить, отакенний орьол сидить біля дороги і спить. Метра три завбільшки. Ну Микола вилазить з машини, бере монтіровку і його по жопі – хуяк! Так орьол взлетів, взяв камінь і як хуйне в прапора! Він в падєнії через себе очередь з лазгана як дасть! Попав раз десять! Но орьол все одно улетів.
Базил Гнад. Ці тварюки взагалі дуже живучі і злі. У мене в хазяйстві кроль був. Здоровий, кіло грам на п'ятдесят, а злий, як собака. Він собі в дитинстві дротом око виколов, то ми його Магнусом прозвали. Бувало, хтось іде до хати, то він зараз до штанів і порве! То я його на ланцюг посадив, бо у двір було ніяк зайти. Ну правда, він не гавкав, брехать не буду, але гарчав добряче.
Сергіус. А чим ви його годували, Базил Гнад?
Базил Гнад. А він у мене все їв. Гарбузи йому порубаю – їсть, картоплі – відро міг втоптати. Но найбільше м'ясо любив. Ми як кабана заколемо, то я йому відразу свіжини покладу, то він сидить такий довольний, вухами соває, морда вся в крові! Тільки мене одного признавав! Я і на охоту з ним ходив. Так ті зайці, лисиці для нього було так, тьху! Він вовка доганяв льогко!
Горро. А зараз де він?
Базил Гнад. Помер наш Магнус. Вже років три. Сусіди отруїли, бо він їхніх курей погриз.
Аббас ібн Аладдін. У меня адін асьол біл, жопа как персік…
Горро. Аббас ібн Аладдін, мовчіть раді бога, з вашою порнографією, якщо випить хочете, бо Базил Гнад не наллє!
Аббас ібн Аладдін. Я ситарий человєк, всє пиро животних, і я пиро животних…
Базил Гнад (милостиво). Ну, Горро, налий і Аббасу, хай він хоч засне, бо інакше вночі вульфен спати не дасть!
Вульфен. Аум!
Вовки. Ауууу! (А потім знову вульфен). Аум!
Компанія випиває, закусюючи ковбасою і динею Аббаса. Входять санітари з прооперованим Вадікусом на каталці. Вадікус спить під дією наркоза, на голові замість чалми турецького султана легенька пов'язка. Один з санітарів тримає відпиляні від Вадікуса добрячі оленячі роги.
Сергіус. Це його?
Санітар. А чиї ж? Півчаса пиляли. Хай як випишеться над кроваттю приб'є. На всю жизнь пам'ять буде. (Санітар кладе роги на тумбочку).
Вадікус (марить). Юліана!
Горро. Переживає пацан!
Санітар. Всьо, хлопці, кінчайте базар, всім отбой. (Санітар тушить світло і зачиняє за собою двері).
Місяць, який заглядяє в палату, обливає своїм срібним сяйвом хворих, схожих у своїх бінтах та халатах на клан бедуїнів в пустелі. Тихо, наче з повітря, з'являється Юля. Вона в короткій, вище колін туніці, так що нам видно її божественні коліна. У руці у неї лук, за спиною сагайдак з стрілами. Біля ніг Юлі маленька і струнка лань, їхні тіла світять зсередини місячним сяйвом. Юля підходить до Вадікуса, цілує його в нещасний лоб і разом з ланню випливає в вікно під шалений акомпанемент вовків, вульфенів, гієн, і всіх інших істот, котрим не спиться вночі.
Вадікус (маніякально бурмоче уві сні). Юліана!
Аббас ібн Аладдін. Гилупий, какой ти гилупий, малшик!
Голос вульфена. Аум!
Завіса
На тобі посилання на одну цікаву повість.
www.litmir.me/br/?b=180815&p=3
На її третю сторінку, шукай слово Вентріс і читай. Події відбуваються до шостої книжки.
Пороблено іноземними фанатами. Останній трейлер до Тотал Вор з накладенимим репліками Левіафана, монстра з французької гри "Поклик Ктулху".
Фанатська Леліт для 3д принтера.
Ідея польського вахолюба
To complete my short animated film heavly inspired by Warhammer 40,000 universe and Warhammer 40,000: Mechanicus game by Bulwark Games I have created a custom made Adeptus Mechanicus airborn transporter for atmosphere and low orbit operations, like moving troops and equipment, from Adeptus Mechanicus Arks to the planet surface. It's quite small, but still should have enough space to fit dozen of troops–or even a light vehicle inside. I've also remembered to equip it with some armament, in case of emergency. Second role of this craft is rescue operations, and thats why it has a lot of small antenas and lights on the front, which should help in missions of those type. That's also why I have decided to use Stygies VIII paint sheme to match its "exploratory" nature. However, I am realy proud, as overall design looks logical and could fit Adeptus Mechanicus builds.