[x]

Літературний тред #2

 Завантажити файл
 Без медіафайлу
 Тріпкод
Не піднімати тему
 До теми  До розділу
 Відповісти

>>1915

>Для підкреслення відмінностей у психології та мисленні смертних і Астартес він свідомо наділяє своїх персонажів-космодесантників аутичними рисами

І скочується в самоповтори.

>а також тими рисами, якими в культурі заведено наділяти янголів

Це ж які?

Треба буде якось знайти його нову книжку про Рагнара. Якщо він і там зробить з Рагнара аутиста, це буде епік фейл.

>>1925

> Це ж які?

Він не уточнював, а я й не розпитувала.

А Раґнар-аутист – це й справді наче дурнуватий анекдот. Втім, із жодним його персонажем, крім Севатара, це абсолютно не впадає в око. Їй-Богу, в мене з цього приводу значно більше підозр щодо Вентріса (хоча Макнілл ці мої підозри так і не прокоментував).

>>1929

> Краще би "Чужий: Заповіт" переклали.

А що, в нього теж є новелізація? Якщо так, то, як у "Валеріана" будуть добрі продажі, то це можна й організувати… Але зараз подальша робота КМ над будь-якими новелізаціями під великим питанням.

>>1936

Та там, власне, ціла серія книжок. Можливо, варто було б узяти всі – не знаю, не читала й не дивилася.

Хоча нам, звісно, що більше ресурсів і промоції піде на ваху, то краще.

>>1943

Як сказати. Основний цикл писало двоє авторів, і між ними є своя різниця. Та навіть у першого автора книжки далеко не клони одна одної.

>>1944

Ти розумієш, про що я. До речі, троє: Лі Лайтнер – це два автори під одним псевдонімом, отже, над "класичним" циклом про Раґнара працювало троє авторів.

>>1947

А це вже "не читала та засуджую". І не треба безоглядно довіряти хейтерам. Цикл Рагнара не такий поганий як його хочуть показати.

>>1950

Якщо ти пишеш з висоти власного досвіду, то це інше питання. Хоча якомусь підлітку Рагнар може зайти на ура. Ну й знову скажу, що книжки між собою відрізняються, але я ні за що не агітую.

>>1951

> Якщо ти пишеш з висоти власного досвіду, то це інше питання.

Не сказала б, щоб у мене на другому курсі було казна-скільки досвіду. Наприклад, на фансервіс у циклі про Вентріса я тоді мало не шлікала, а зараз оце відкрила в електронці "Consequences" – і зрозуміла, що рогом верне. Якщо що, нагадаю, що на початку цього оповідання міститься відверто фансервісний опис напівголого брата-капітана. Хоча не факт, що річ тут не в тому, що мене останні кілька тижнів дратує абсолютно все, включно з самим Вентрісом.

>>1952

>Не сказала б, щоб у мене на другому курсі було казна-скільки досвіду.

Я хотів сказати, що ти сама читала, а не просто наслухалась хейтерів. Якщо взяти того ж Вентріса, кожен ідіот вважає за необхідне згадати демонічний поїзд, а в книжках він зустрічався рази зо три.

>>1955

Ідея справді наркоманська. Але не слід вважати, ніби наркоманська ідея – це щось погане.

А хейтери найчастіше лають Вентріса, кажучи, що він – Марті-Стю (такий Марті-Стю, як я – Мадока Канаме, еге ж). Я знаю, про що кажу – я ж за кілька років пройшла купу срачів, відстоюючи честь свого… гм, а от цікаво: чи є чоловічий варіант терміна "вайфу"?

>>1957

Мабуть, що так. У будь-якому разі ти зрозумів: це те питання, де я можу говорити саме з висоти свого досвіду в найбуквальнішому сенсі.

Бляд, ну ідіть чятитись на тололоку, не засирайте мені тут фід. Мені потім дуже цікаво все це пролистувати ваше листування, піздєц яке цікаве, про якусь поїботу графоманську. Дебіли, блядь.

Якщо я вже знайшов і прочитав АДБшного Рагнара, можна було не зупинятись і прочитати щось іще.

Як видно з обкладинки, щось іще присвячено імперській гвардії, а точніше – екіпажам надважких танків. І, звичайно, самим танкам. З неї можна дізнатись, як їх будують, як виглядає танк зсередини, які має габарити і все, чим ви цікавились та боялись спитати.

Сюжетні події відбуваються на глибоко другорядній планеті-пустелі, надра якої багаті лорелеєм – психоактивною рудою, яку видобувають для бібліаріїв космодесанту, Адептус Астра Телепатика і всіх інших одарованих. Частина цієї руди також надсилається на потреби хрестового походу – Імперіум вчергове вирішив повоювати, захопив уже більше сотні планет, які ніколи не входили у склад Імперіума, і рушить далі мов паровий каток. А якщо господар вийшов з дому, миші починають розважатись. Ороча навала з клану Кривавих Топорів взяла в облогу планету і вступила в бій з тими імперськими військами, які не були направлені у хрестовий похід.

Власне, орки тут цікаві чи не більше ніж танки. Криваві Топори, колись найсильніше ороче плем'я, завжди відрізнялись від своїх тупорилих сородичів, але ніколи ще вони не отримували так багато місця на сторінках книжки, щоби розкрити свій потенціал. Будучи істотами цивілізованими, вони й мету перед собою ставлять грандіозну. Ну, принаймні, деякі. Якщо варбос просто хоче новий бойовий фургон із захопленого надважкого танка і намагається підкупити(!) полоненого механікус дарунками(!!) і жінками(!!!), то вірдбой (орк-псайкер) вже давно побудував собі пси-гаргант і мріє тепер виключно про орочий Астрономікон. Звісно, він поки що дозволяє своєму варбосу віддавати йому накази і витрачає час на психічне дослідження мозку механікус, який не став праюцвати з орками ні за дарунки ні за жінок, але куди йому поспішати? В його світогляді все рано чи пізно закінчиться повною перемогою орків над усім життям в галактиці, то чом би й ні? Чим би варбос не тішився, аби не вішався, хай собі грається зі своєю новою фурою.

Така насиченість подіями не стала на заваді для опису головного героя від раси людей. Хоча цей опис скоріше окреслення образу – молодий аристократ вбив свого родича-ідіота і вирішив записатися до лав гвардії. Людина він загалом хороша, хоча деякі інші солдати, нижчі за соціальним становищем та IQ, і ненавидять його.

Із цікавостей – на брифінгу гвардійським офіцерам казали, що орки вочевидь створені Древніми, хоча є натяк на те, що колись орки просто забезпечили своїй расі виживання, перетворивши самих себе на расу агресивних мавп. Або я просто захотів побачити цей натяк. Також відзначу, що тут є багато винятково танкових баталій. Ну якщо вже книжка про надважку техніку людей, то й проти неї буде надважка – епічність гарантована.

>>1990

Ну як, легка така книжка без фірмового грімдарку і постійної напруги. В дусі Кінгових частин. Вона дуже мала для повноцінного опису, тим більше якщо нема бажання спойлерити сюжет.

>>1992

Більше схожим на АДБшних героїв, але без підкресленого аутизму. Від класичного там тільки здатність півтора рази пожартувати.

Новинка від БЛ, тільки не до кінця зрозуміло, про який саме час. Присутні Альфа-Легіонери, Кхарн і Сестри Битви (судячи з обкладинки, навіть добряче схудла – не інакше як на нервовому ґрунті – свята Целестина).

www.blacklibrary.com/all-products/shroud-of-night.html

Сначала – разговорчики, шепоточки. "Вы мою шубу продали, которую мне Ваня подарил, покойник, продали вы мою шубу, где моя шуба". Шубу вытаскивают из шкафа, показывают. "Нет, не моя это шуба, моя была другая, новая, а это старая". Вы объясняете, что новой шуба была двадцать лет назад. "Нет, не моя шуба, та была новая, а эта старая". Опять объясняешь – злится: "продали-обокрали". И обязательно – "что вы ко мне лезете", "отстаньте, не лезьте" (при этом маразматичка постоянно "лезет" к племяннику, пристаёт и нудит).

Потом идёт следующая стадия – необъяснимые вспышки раздражительности, переходящие в скандалы. Возникает тема еды: "вон там у меня бутерброд лежал, кто его съел?" – "Бабуся, да ты же сама его и съела". – "Не ела я. Объедаете старуху, кусок изо рта вынимаете, не стыдно вам, хари наетые". Благодатно развивается тема денег: "у меня на книжке тысяча лежала, на машину". "Бабушка, нет больше той тысячи, инфляция". Бабушка не верит и прячет книжку вместе с паспортом в какую-нибудь щель.

Дальше – больше. Начинается тыренье каких-нибудь вещичек, денег, перепрятывание по углам. В глазах появляется злобненький стеклянный блеск, губы поджимаются: "вы меня все ограбить хотите, по миру пустить". Если рядом случится врач, он скажет, что кора головного мозга уже барахлит, а из-под коры вылазит "древний крокодил", с его бессмысленной злобой. Одновременно выясняется, что тётку нельзя подпускать к плите: открывает газ, а зажечь забывает – или забывает погасить зажжённый. Упрёки не действуют: старуха и без того пребывает в состоянии постоянной бессмысленной обиды "на всё".

Потом начинается стадия "выпустите меня отсюда": открывание входной двери и попытки бежать на улицу. Тогда же возникает тема – "вы мне не родные, вы не настоящие, отвезите меня домой, домой отвезите меня, к родным, к родненьким". Возникают фантазии на тему добрых богатых родственников, которые её "заберут отсюда". Часто это умершие, какой-нибудь "дядя Серёжа, ну тот, толстый", или "Люся, у которой сын полковник". Объяснения, что дядя Серёжа и Люся давно почили в бозе, не действуют: "вы от меня всё скрываете". Иногда несчастная старуха начинает писать письма – на каких-нибудь тетрадочных листках, специфическим таким почерком с отдельными буквами, письма без начала и без конца. Тогда же ей начинают слышаться стуки, шаги. "Вы меня отравить хотите, вы ночью ходите и в стаканчик мне подливаете". Однажды старуха добирается до телефона и вызывает милицию, в другой раз – пожарных. Вы терпите – "всё же родня".

Как-то раз тётка, оставленная без присмотра (работать-то кому-то надо) в очередной раз открывает дверь. Но на этот раз за дверью стоит чернявая цыганка в цветастом платке, которая давно присматривалась к квартирке. Через десять минут цыганка уже сидит на кухне, а безумная старуха ей рассказывает про обиды и утеснения от племянника и его семейства. В это время в комнатах племянника уже хозяйничает табор, а цыганка подсовывает старухе бумажку: "ты по этой бумажке много денег получишь, распишись вот здесь и вот здесь". И тётка подписывает: "я у племянника свою комнату отпишу, будет знать, как в стаканчик яды подливать", и мерзко хихикает: крокодил в голове щёлкает беззубой челюстью… Маразматичка в экстазе: "вот женщина добрая пришла, она меня понимает, а не этот гад который племяш называется". "Злой он, злой. Знаешь как он меня бьёт? Вот сюда бьёт, и сюда, и сюда ещё ударил." Цыганка ласково слушает, кивает. "Ты не бойся их, золотце, мы тебе всё сделаем, всё сделаем, на золоте будешь кушать, на золоте, моя хорошая".

>>1922

В одному з оповідань у шапці поста (Після Деш'еа) є такий собі Дрейгер. Він же з'являється у "Кхарні" Рейнольдса, де у нього з поїхавшим кхорнітом відбувається цікавий діалог.

  • …Серед нас більше немає апотекарія. Ти його вбив. Пам'ятаєш?

У Руокха смикнулось око.

  • Це був чесний бій! – проричав він.

  • Він був до першої крові, – зауважив Дрейгер.

  • Я його вдарив лише один раз, – відгукнувся Руокх.

  • Ти відрубав йому голову.

  • Першої крові було багато, – визнав Руокх.

Не думав, що я колись підтримаю переклад прізвиська Керза як Нічного Покутника, але в післяслів'ї "Фаросу" автор книжки писав щось про спокутування гріхів Керзом, коли він залякував аристократію Нострамо.

АДБ відповідає на питання. Якщо хтось хоче щось спитати:

www.reddit.com/r/Warhammer/comments/7igatt/im_aaron_dembskibowden_ask_me_anything/?limit=500

Одне з питань:

Give us a Lotara Sarrin book!

I get asked this a lot. Which surprises me, but in a good way. I'd never expected her to be as popular as she is.

Someone sent me lesbian fanfic of her. No, really. I couldn't, in good conscience, review that for them.