>>439
>Люди не просто так відійшли від такої форми правління
"Люди", повторюю, не можуть вирішувати, що краще, а що гірше. Бо натовп – як мала дитина, дбає про свої дурнуваті капризи, якими держави й живуть вже майже двісті років. Починаючи від 14 липня 1789, коли люмпени й різномасті виблядки змінили цей світ назавжди, взяли Бастилію, і не дивлячись на капітуляцію хороброго Лоне, відрізали йому голову і розгулювали з нею вулицями, страшніші за будь-яких гуннів, монголів, або інших варварів. Раджу тобі почитати про події "Великої" Французької революції, а особливо про те, які жахи творили творці сьогоднішнього ліберально-демократичного суспільства. Ті події краще будь-чого демонструють варварство натовпу і його поводирів, і гордість, незламність та достоїнство роялістів. Те що "люди відійшли" треба сприймати як трагедію, яку необхідно виправити, а не закономірність.
>От тільки готуй ти людину стати королем хоч з того часу, коли "він" ще в яйцях татових, це нічого не дасть насправді
Це дасть більше, ніж якщо людину не готувати, а давати приходити до влади маніпуляторам і казнокрадам, а в кращому випадку просто людям зовсім до правління не готовим.
>Довіряти так багато одній людині просто небезпечно, це всі вже давно зрозуміли
Це те – у що всіх змусили повірити. На моїй стороні історія, у ній істина. Наносити шкоду власній державі може лише душевнохворий монарх, яких ми знаємо не багатьох. Зате знаємо безліч тих, хто реформував, і вів свою державу до величі – починаючи із Хамурапі та Рамзеса, продовжуючи Александром, Цезарем та Августом, закінчуючи Карлом, Володимиром, Ярославом, Романом, Вітовтом та Баторієм. І це тільки неповний список великих, що вже говорити про просто хороших монархів?
>Ну, нехай упав з неба отой "король-бог", його вбили/помер від старості, дітей у нього немає. Все зводиться до того, що знову треба вибрати нового короля
Я вважаю, що кожен хто під знаменом бога зможе досягти влади, наперекір цьому гнилому суспільству, матиме повне право називати себе господнім посланцем і оголошувати себе монархом. Падати з неба і надавати речові докази контакту з богом не обов'язково. Питання престолонаслідування дуже серйозне, але може бути вирішене, наприклад монарх, який не має дітей, може оголошувати того, хто стане регентом\спадкоємцем в разі його смерті, або може всиновити достойного кандидата, або ще щось.
>Мораль цієї байки: король також людина, богів не існує.
А ось тут мені тебе шкода, бо атеїзм – це каліцтво духу й розуму, мода, огидна конформістська чума. Можу тільки побажати вилікуватись, хоч це й хвороба, яка майже ніколи не виліковується.