[x]

Ну таке

 Заватажити файл
 Без медіафайлу
 Тріпкод
Не піднімати тему
 До теми  До розділу
 Відповісти

Зібрали філістімляни військо своє для війни проти Ізраїлю та й зійшлися в Сокхофу, що в Юдеї.

А Саул та юдеї зібралися та й розташувались у долині дуба, де й приготувалися до бою проти філістімлян.

І вийшов зі стану філістімлян боєць на ім'я Голіаф, із Гефа, був він зростом шість ліктів та долоню.

Новий шолом мідний на його голові, та й зодягнений він був у броню лусковану, мідні наколінники на ногах його, мідний щит за плечима, а а руках його спис довжелезний.

І встав він і почав кричати війську юдейському: нащо вийшли ви воювати? Чи я не філістімлянин, а ви не раби Саулови? Чи не дострибались ви на Майдані своєму? Чи не ваші робітники у нас в Гефі на будівництві працювали? І сказав філістімлянин: сьогодні осоромлю я військо юдейське, дайте мені чоловіка, битись з ним буду. І почув Саул та юдеї слова Голіафа, і перелякались вони. І казав то філістімлянин вранці та ввечері та в праймтайм себе сорок днів виставляв.

Почув це пастух Давид і розлючений був, що якась підораха таке каже юдейському люду. І взяв посох він в руку одну, а в іншу п'ять камінців зі струмка і поклав їх у торбу свою. З тою торбою та пращею в руці ступив він супроти Голіафа і каже йому: Свинособако, то є Бог, хто віддасть тебе в руки мої, і уб'ю я тебе і усе твоє військо і віддам трупи ваші на поживу птахам і тваринам.

Але тут із лав війська юдейського вийшов Зрадофіїл і спитав він Давида: що не так філістімлянин каже? Хіба не видали нам на війну криві списи? Хіба не має Саул, той наш цар, маєтку в землі Мадіатянській? Чи не возять кедри Ліванські до Єгипта контрабандою? Що ж ти з правдою сперечаєшся, дитино?

І задумався Давид… А й насправді народ наш такий як сказав філістімлянин. Судді судять несправедливо, і Саул – цар поганий, і сусід мій вівцю в мого батька поцупив.

Опустив Давид руку з пращею, викинув камінці, що з струмка підібрав, і пішов додому вівці пасти. А Голіаф зі своїм військом перебили юдеїв, відрубали голову царю Саулу і встромили її на палю поруч із головою Зрадофіїла, а потім і до Давидової хати прийшли, по вівці.

>>1263

історикостурбовані – ідіоти. Вся ця "середньовічна історія" придумана з нуля в 19 столітті. Краще б цікавились як орудувати гаєчним ключем, як там гвоздя забити, як його вийняти пласкогубцями і т.д.

День археолога на розкопках традиційно святкували увечорі. Випито було вже багато, та й сонце зайшло вже давнісінько. Спілкувались, як завжди, про роботу.

– Наші, звичайно, підкинули нам тут свиню…

– Собакосвиню!

– …Минулого року копали неподалік звідси, так там над могилою написано: "Тут пахаронєни 27 защітніков родіни", а в могилі тих "защітніков" з сотню…

– Ага, а лівих ног на вісім більше, ніж правих, і ще одна собача. Загадка…

– Історії чи анатомії?

– Зоології!

– Га-га-га!

– Та й тут, де ми зара' копаємо, та ж фігня. Отам, бач, де написано "Салдат номєр 6713" – так їх там п'ятеро лежить, ми вчора копали. І піди дізнайся, хто там хто – їх свої ж пограбували, коли ховали. Навіть форму вкрали, голяка прикопали…

– Тю, так а шо ти від них чекав?

– Так отож.

– В мене тост. Давайте вип'ємо за нашу армію, котра майже сотню років тому поклала всіх цих автохтонів у могили, тим самим давши нам, археологам, роботу!

– Богдане…

– Шо?

– Горілка того…

– Шо "того"?

– Ну все.

– Скінчилась?

– Угу.

– Так, хто в нас наймолодший… О! Тарас, а ну швиденько в магазин.

– Та до міста ж десять километрів…

– Оно машину візьмеш, і кабанчиком туди-сюди. Візьмеш дві, ні, три…

– …Пляшки?

– Ти що, дурень? Літри!

– Ключі де?

– Осьо, лови.

15 серпня 2117 року котилося до логічного завершення. Українські археологи пили за українську армію.

Старенький електромобіль тихенько пішов за горизонт, висвітивши на мить старезний, ще довоєнний дорожній вказівник: "Ярославль – 10 км"