Зібрали філістімляни військо своє для війни проти Ізраїлю та й зійшлися в Сокхофу, що в Юдеї.
А Саул та юдеї зібралися та й розташувались у долині дуба, де й приготувалися до бою проти філістімлян.
І вийшов зі стану філістімлян боєць на ім'я Голіаф, із Гефа, був він зростом шість ліктів та долоню.
Новий шолом мідний на його голові, та й зодягнений він був у броню лусковану, мідні наколінники на ногах його, мідний щит за плечима, а а руках його спис довжелезний.
І встав він і почав кричати війську юдейському: нащо вийшли ви воювати? Чи я не філістімлянин, а ви не раби Саулови? Чи не дострибались ви на Майдані своєму? Чи не ваші робітники у нас в Гефі на будівництві працювали? І сказав філістімлянин: сьогодні осоромлю я військо юдейське, дайте мені чоловіка, битись з ним буду. І почув Саул та юдеї слова Голіафа, і перелякались вони. І казав то філістімлянин вранці та ввечері та в праймтайм себе сорок днів виставляв.
Почув це пастух Давид і розлючений був, що якась підораха таке каже юдейському люду. І взяв посох він в руку одну, а в іншу п'ять камінців зі струмка і поклав їх у торбу свою. З тою торбою та пращею в руці ступив він супроти Голіафа і каже йому: Свинособако, то є Бог, хто віддасть тебе в руки мої, і уб'ю я тебе і усе твоє військо і віддам трупи ваші на поживу птахам і тваринам.
Але тут із лав війська юдейського вийшов Зрадофіїл і спитав він Давида: що не так філістімлянин каже? Хіба не видали нам на війну криві списи? Хіба не має Саул, той наш цар, маєтку в землі Мадіатянській? Чи не возять кедри Ліванські до Єгипта контрабандою? Що ж ти з правдою сперечаєшся, дитино?
І задумався Давид… А й насправді народ наш такий як сказав філістімлянин. Судді судять несправедливо, і Саул – цар поганий, і сусід мій вівцю в мого батька поцупив.
Опустив Давид руку з пращею, викинув камінці, що з струмка підібрав, і пішов додому вівці пасти. А Голіаф зі своїм військом перебили юдеїв, відрубали голову царю Саулу і встромили її на палю поруч із головою Зрадофіїла, а потім і до Давидової хати прийшли, по вівці.
