Честер Беннінґтон скоїв самогубство.
www.tmz.com/2017/07/20/linkin-park-singer-chester-bennington-dead-commits-suicide/
Честер Беннінґтон скоїв самогубство.
www.tmz.com/2017/07/20/linkin-park-singer-chester-bennington-dead-commits-suicide/
Він зі своєю бандою залишив пристойний спадок. Сумно. Аж захотілось засрати тут все R.I.P.-ами та сумними пісеньками. Особливо з останнього альбому.
Чи розпадеться після цього Linkin Park?
>Але я ніколи не біг за популярністю
Я теж, але тож був рок. Меланхолійний та трохи важкий. Альтернатива всій тодішній поп-музиці. Ти ще скажи шо ти про Рамштайн не чув.
>>піснями незрозумілою мовою ніколи не цікавився
Тююю, та це не гінді якась. Всі хоч трохи знають англійську. Та й у загалі майже вся якісна музика світу – англійськомовна.
Взагалі я теж не знаю його імені, але такі пісні як Ду Гаст та Іх Віль дуже були популярні тоді. Ось, послухай.
>Я скажу, що я його не слухав.
Ну це вже кому що подобається. Але все ж таки ти них знаєш.
>Отож, цього недостатньо для повного розуміння.
Ну не знаю. Я все ж надаю перевагу іншоземним гуртам. Тексти пісень для мене здебільшого другорядні. Вітчизняних цікавих гуртів дуже мало.
>І чим же визначається її якість? Успішною рекламою навколо виконавців?
Ну це тільки для популярних напрямків. Також існує купа напрямків не для загального вжитку. Все ж не треба забувати що англійською володіє ~1ккк людей, тому і цікавого контенту існує більше. Але звісно це не привід не розвивати музику, та й інший контент у загалі, українською.
Ліл, фактично почав слухати музику із ЛП. Це були ще ті часи, коли компи були рідкістю. Батьки розкошелилися і купити магнітолу панасоків, яка могла програвати і касети і диски. Я був типовим заторможеним аутистом, тому слухати музику по жанрам став досить пізно. Якось зайшов в магаз де продавалися диски і вибрав рандомний із гарною обкладинкою. Це була "гібрид теорія" ЛП. Послухав, сподобалося. Потім, через декілька років, коли з'явилися компи (але не інтернет), то роздобув собі пару топових треків ЛП, рамштайну, мерліна менсона і ще може когось.
Ти справді думаєш, що тут кожен пам'ятав ім'я соліста до того, як він того?
Я бігав за класною музикою, навіть коли знайомі видавали щось типу "Фу! Це шо рокк?!", або "Бу-е… Попса!".
До речі, LP ж наче вилізли в топи світових чартів саме з обісцяного андерґраунду, а не суто на рекламі виїжали.
А мене LP посвятили у роцк. Перед тим слухав ґанста-реперів та емінемів там всяких. Це ще до того було, як русский репчег став мало не мейнстрімом серед молоді і до того, як я почав розуміти англійську на достатньому рівні, щоб помітити те, що ґанста-репери – це переважно нікчемні безталанні розрекламовані позери.
Здається, у мене був б/у жорсткий диск з двома треками LP. Послухав їх і кинувся викачувати діалапом МОАR.
Я як тіки побачив новину, то відразу ж стягнув альбом, який мав на касеті і переслухав його. Такий кейф.