По-твоєму це якось вирішить проблему?
Можливо людині у стані депресії та тривоги потрібно просто виговоритись та відчути підтримку. Співчуття–це спільне переживання складної ситуації, знаходячись поряд.
Не буває безвихідних ситуацій.
Якщо для заспокоєння нервової системи слів мало, тоді фізична активність та творчість допоможуть.
Завжди важко на початку–вирішити що потрібно зробити, не знаючи що буде далі. Що приємного, цікавого або корисного можна очікувати?
Так, приємно прокидатись зранку з думкою про те, що сьогодні щось вдасться зробити. І для цього варто висипатись.
Так, відчути себе корисним та потрібним, знайти ціль у простих речах, змінити своє оточення…
І головне–визначити постійно повторюючий себе, причинно-наслідковий колообіг повсякденного життя та послідовно змінити свою реакцію на конкретний момент.
А потім і по відношення до себе у контексті навколишнього середовища.
Спробувати один, потім інший спосіб, поки не вийде. Це так працює. Результат завжди дає дуже приємне відчуття звільнення від тягара відповідальності та спокій.
Бути розумним і свідомо спрямовувати свою енергію у напрямку бажаних, конструктивних змін.
Теж саме і у спілкуванні.
Для впевненого діалогу слід:
-
казати про те, що знаєш,
-
мати на увазі те, що ти говориш,
- та подумати, наскільки ця інформація важлива для співбесідника.
Інколи здається, що достатньо перечекати та відволіктись, але це марне уявлення.
Певна форма надії відчувається тоді, коли від тебе очікують якихось глобальних звершень, все більше і краще, ніж попередні. Це викликає стрес, і це вимотує.
Тому для вирішення справ краще підходить допитливість з такою риторикою: "А що буде, якщо..?" або "Що б я міг зробити для цього?"
Більше цілеспрямованості та менше зайвого.
Питаю: "Що мало би статися, але не сталося? Що цьому заважає?"
Ну, людей, які таки комітять суїсайд важко відговорити. Це тобі не позер якийсь.
Але це можливо. Якщо хлопець молодий і мало що бачив/пробував, то він би легко знайшов причини продовжувати жити у якихось двіжухах, типу отих, що згаданий тесак організовував. Націоналізм там, здоровий спосіб життя, боротьба з гнилою владою, оце все. Або міг чисто якусь релігію спробувати. Чи просто знайти цікаве для себе заняття.
А якщо бачив деяке лайно, але все одно випілив себе, то навряд чи хтось зміг би йому допомогти. Хіба що порадити ефективніший спосіб самогубства.
Добре, що повідомив про це. В мене теж іноді стається схоже, коли дізнаюсь історії успішних людей, які теж страждають, і все одно роблять все правильно, і тому в них виходить. Самим виглядом і словами вони ніби підштовхують мене припинити скиглити і зайнятись собою. І це доволі складний шлях.