Здрастуй, Анон. Напевно ти подумав, що це пеар параші і знаєш … ти прав. В общем-то будь-яка паста мого авторства це пеар параші в будь-якій формі.
Але ти ж знаєш, що таке параша Анонім. Це забуте богом місце, де зібралися останні покидьки, блаженні і божевільні. Або це зовсім еліта суспільства, як тобі більше подобається. Суті цього не міняє – населення мелкоборд прагне до вимирання, і смерть це лише питання часу. Я не раз пеар парашу, Анонім, і знаєш, я навіть своїх трьох з половиною відвідувачів не знайшов. Але все-таки з невизначеною періодичністю я продовжую це робити. Це данина традиції, відгомін забутої культури і взагалі одна з частинок мого існування. Я пеар парашу – отже я існую. Звучить безглуздо, але щось правдиве в цьому є.
І ось, якщо ти дочитав до сюди і не приховав тред (на що маєш повне право), я почну. Нещодавно я запив збірник музики, який багато в чому відображає ту парашу, з якої я прийшов. Хоча складно говорити про борду як якесь єдине істота, самостійний організм. Я вважаю, що параша це хвороба, рак, і його метостази вимагають від парашевода будь-яких активних дій. Тому я знову і знову роблю контент, який не потрібен навіть своєму творцеві. Тоді виникає закономірне питання: чому він повинен сподобається тобі тільки зареєстровані користувачі А причин немає, це ж пеар параші. Просто набридло це кожен раз приховувати, надягати сарафан на контент, щоб приховати його справжню сутність. І ось тепер за кілька років я зробив щось дійсно щире, за що самому не соромно. Об'єктивно кажучи, цей пеар параші володіє такою ж цінністю, як і будь-який інший, тільки є одна відмінність: я запив альбом, який можна слухати на репіте. Загалом, пора закінчувати пердеть в калюжу і приступити до того, навіщо я сюди прийшов.
Depreschan OST
Слухати:
Завантажити: yadi.sk/d/fumVZIbaME74EA