В'єтнамської війни нитка. Постимо пiкчурi, слухаємо рок та ловимо флешбеки.
Воював якось між В'єтнамом і Черніговом.
Послали на зачищати одне село.
Оце було пекло!
Гуки! Гуки повсюди! Блядь, в кукурудзі – гуки! На яблунях – гуки! В кущах – гуки!
Я кричу: "Сержанте, нас оточено! Що робити?! Що робити, блядь!"
Сержант Гопкінс: "Не бзьо в каністру, салабони! Прорвемося! Йо-хо-хо!" І починає хуярити від бедра із М-16 по йобаних в'єтнамцях.
Гуки, шось гиркають по-комуняцьки, відстрілюються. І тут нас ще й мінометами накриває! А-та-та! Ти-дищь! А-та-та!
Вибухи, кишки летять у всі сторони. Гопкінсу пісюн відриває. Крики, воплі.
"Їбать, де мої ноги!"
"Мамо, забери мене звідси, мені страшно"
"А-а-а-а! Йобані гуки! А-а-а-а!"
Гопкінс, знімає рацію з дохлого радиста: "Прийом, блядь! Це сержант, Гопкінс, нахуй! Викликаю вогонь на себе! Приймайте координати"
Корочє, потім авіація наша почала напалмом хуярити.
Дим, кіптява, невидно ніхуя. Стріляю вже не цілячись – тупо у всі сторони.
Корочє, тримали висоту десь години три. Боєкомлекту немає ніхуя, гранати скінчились. Вже з кольта стріляю по їбучим гукам. Пістолет заклинює. Дістаю ножа, кричу: "Підори комуняцькі, ідіть сюди!"
Дим від напалму розсіюється. Дивлюсь – навкруги дохлих гуків не злічити. Із нашого взводу живі лише я і Гопкінс із відірваним хуєм.
Кладу пісюн Гопкінса в підсумок, хапаю сержанта і давай зйобувати, поки нас артою не накрило.
З'їбали.
Потім, Гопкінсу пришили хуя на місце. А мене підвищили до капрала.
Така от історія.
«Половина в'єтнамських повій – офіцери Вьетконга. А в іншої половини туберкульоз. Будь пильний та трахай тільки тих, хто кашляє.»
Чому хохли жруть американську пропаганду відрами і просять ще? Чи не через те, що хохли – це народ-падло, народ-підар, народ-сука? Чи не тому, що хохли добровільно відмовились від власної історії? Чому в країні, де 80% чоловічого населення у віці за 50 років пройшли через Афганістан, малолітні дауни фанатіють від нікому не відомої війни наших ідеологічних противників, які тільки й мріють, коли б перетворити весь простір від Чопа до Берингової протоки на руїни Хіросіми та Нагасакі? Цікавитесь воєнною історією? На, почитайте про uk.wikipedia.org/wiki/Масовевбивствов_Сонгмі доблесну американську армію, яка влаштовувала масові вбивства мирного населення, за які ніхто не поніс справделивого покарання.
Совок після Афгану здох нахуй, Америка, смоктнувши у В'єтнамі не менше, вистояла та зробила висновки.
В'єтнам породив смішні мемаси, цілу музичну культуру, Афган лише заунивні пісні та пам'ятники з десятками прізвищ у кожному місті.
Достатньо?
В'єтнам породив бідність, піздєц і тисячі самогубств серед ветеранів війни. 70-ті роки в історії США – це самий піздєцовий період за все 20 століття. На підконтрольних совєтам територіях в Афганістані будувались школи, лікарні, будинки. А що залишили після себе американці? Пляшки з під кока-коли та тисячі трупів. Що сталось із ветеранами В'єтнаму? Більшість закінчила життя в психушках чи хоспісах для ветеранів. Що сталось із хлопцями, які вижили в Афганістані? Вони стали крутими хлопцями в 90-ті, багато хто з них пішов по кар'єрній драбині, вони стали поважними політиками, бізнесменами. Навіть зараз ветерани Афганістану – це найдосвіченіші воїни, які коли-небудь були на передовій в АТО.
Кумедно, що американці війну у В'єтнамі програли, а всеодно образ солдата тої війни дуже популярний
Шось мені підказує, що ця нитка не для політоти задумувалась.
«Хто це сказав? Хто це пізданув? Хто цей маленький смердючий комуністичний підарас-хуесос, який щойно підписав собі смертний вирок? Ніхто, правда? Це Матір Божа сказала, ебать її в рот! Заебись! Це ти сказав, підарас чесоточний, га?»
Ігноруймо, совкопідорів із їх ресентементарним кукуріканням по дохлому совочку.
ПОСОНИ, Я СЬОГОДНІ ЙШОВ КОРОЧЄ ПО ПО ВУЛИЦІ ТА ПОБАЧИВ ХІПАРЯ В МАЙЦІ "Я ПРОТИ ВІЙНИ У В'ЄТНАМІ", НУ Я ПІДСКОЧИВ Й РІЗКО ПЕРЕЇБАВ ЙОМУ В ГРИЗЛО ПРИКЛАДОМ М-16 І ПОЯСНИВ ЙОГО КРИКОМ "НЕ ЛЮБЛЮ ПАЦИФІСТІВ", ТОМУ ЩО Я УГОРІВ ПО 1969, ПОСОНИ ДУХ СТАРОЇ АРМІЇ ЖИВЕ ТІЛЬКИ У В'ЄТНАМІ, ДЕ ВОЮЮТЬ ПО ХАРДКОРУ, ДЕ ПОСОНИ ЖИВУТЬ ЕНЕРГІЄЮ, МОЛОДІСТЮ І ЄБУТЬ ХО ШИ МІНА В РОТ! ТІЛЬКИ В'ЄТНАМ 1969 року, ТІЛЬКИ ХАРДКОР!!! ЮНІТИ УЛЬТРАХАРДКОР КОВРОВІ БОМБАРДУВАННЯ!!! посони їбаште гуків, комуняк, пацифістів, угорайте на рейдах через джунглі, любіть свій взвод, посонів і Америку! ГОВОРІТЬ ВІКРИТО І СМІЛИВО ПРЯМО В ЛИЦЕ! Я – ВЕТЕРАН В'ЄТНАМУ!
Холодна війна, розрядка і все таке.
Це як хочеться їбатися а можливості немає подрочиш – і легшає.
Так і тут, почати ядерну війну бажання є, а стати купкою радіоактивного попелу – бажання немає. От мілітаристи і "дрочили" Афганістанами/В'єтнамами.
Втім, мова про В'єтнам як культурне явище: кіна, музика, мемчики про флешбеки і вцьому контексті безглуздість й беспощадність війни важлива частина контексту.
А при чому тут ЯДЕРНА війна до наземних військових операцій? Коли хотіли подрочити ядерні арсенали, то проводили випробування – взривали ядерні заряди у повітрі, під землею та під водою на спецільно обладнаних полігонах. Яка нахуя ядерна зброя у В'єтнамі? Навіщо ти брешеш?
Тобто, в тебе настільки одноклітинний мозок, що не може в контекст висловлювання? Ну, ок.
Очевидно, що війна з СРСР – це була б 100% ядерна війна
Просто, цікаво: якби я сказав, що в мене пригорає від того що Імперія проїбала Зірку Смерті, ти б теж вліз зі своєю обісраною думкою?
Дооооброго ранку Файнач!!! Приємного відпочинку всім, хто повернувся до нитки, та вдачі тим, хто тільки збирається патрулювати джунлі.
«Відчуваєш запах? Це ватнi пукани, синку. Більше ніщо в світі не тхне так.
Я обожнюю запах ватних пуканiв у нитцi. Одного разу в них бомбило вiд нитки про В'єтнам дванадцять годин поспіль. І коли все закінчилося, я бампнув нитку. Там вже нікого не було, навіть жодного смердючого совкойоба. Але запах! Вся нитка була їм просочена. Це був запах… перемоги!»
Трохи хорошої музики в тред
"Праця не гук, в джунглі не втече."