Джихад пройде – земля загоїть рани Залишаться в живих поодинокі муджахіди А скільки тих, що не прийшли додому Що тихо сплять в могилах невідомих
Ніхто не знає хто я, ніхто не знає де я Тіла загинуть – лишиться ідея А наші душі – тут, в рідних просторах В іракських степах, в сирійських горах
Поплач за мною мамо, коли я загину За свою землю, за Ідлібщину. Поплач за мною сестро, не кажучи нікому Що я вже ніколи, не вернусь до дому
Поволі наші сили тануть – і ми вже знаємо Що в цій війні з чужими – ми, поки що, програємо Хай перемоги наші порівняно малі Та всеж наша Умма лишилась на своїй землі