Ми з сусідом Миколою поверталися на електричці з райцентру, купивши продуктів. У вагоні двоє москалів не захотіли поступитися нам місцем, точніше вони занадто повільно встали, за це ми їх порізали, ці москалі верещали як свині, захлинаючись кров'ю. Всі інші москалі, як стадо переляканих баранів, збилися в купу в дальньому кінці вагона і навіть боялися подивитися в нашу сторону. Правда один старий сивий москаль, обвішаний орденами і медалями, напевно, ветеран, намагався щось сказати, але Микола жбурнув його на підлогу, і ми довго били його ногами в живіт, поки він не почав сцяти кров'ю прямо на свої ордени. Коли поїзд зупинився, всі москалі в жаху вибігли на перон, і ми з сусідом спокійно в порожньому вагоні доїхали до нашого села, кидаючи в заходячих москалів зрізаними з кітеля обісцяного ветерана орденами і медалями. Хай Живе Вільна Україна!
Ironija w tomu, ctco sami moskali u vijni jakraz utcasti majge ne braly, a zakyduvaly nimtsiw kistkamy ukrajintsiw i bilorusiw, xe-xe.