Подивився ютуб-проходження настольної гри Arkham Horror, і щось сподобався мені цей Король у Жовтому і його місто, Каркоза.
Нові культистки для Короля в Жовтому.
Якщо кому буде цікаво – тут є кілька проходжень, хоч і написаних англійською, цієї настолки. Гра за мотивами робіт Лавкрафта, тому за бажанням можна почитати.
www.lost-gamers.co.uk/gaming/arkham-horror-the-card-game-articles
Узбакіся, я не збирався тебе ображати. Просто кажу про контраст між тим як герої Лавкрафта сралися в присутності його монстрів і тим, як їх бачать на Файначі.
Люб'язна господиня вечірки, деякі учасники якої стали монстрами. Колись допомогли поставити спектакль "Король у Жовтому" і дали якусь там клятву, судячи з усього клятву вірності самому Королю. Після цього змінились. Гравець може як утекти, так і завалити двері або навіть спалити усіх, хто всередині.
>А ні, не уявляю.
Просовуєш найтоншого тентакля між ногами і вперед.
Мені пальця вистачило. Колись вирішив перевірити себе, чи підар я, чи ні. Спочатку середнього пальця на суху встромив в сраку, але тугенько пішло. Пальці висунув, облизав і знову почав в сраці колупатися. А потім мій батько прокинувся і дав мені по їбалу, щоб я в його сраці не колупавсь. Я їбонутий, коротше, Лавкрафт.
Ти – культист Азатота, сліпого бога-ідіота, султана демонів, що вічно жує.
Ігор Вінський з тією ж метою гей-порно дивився.
Фанатська ілюстрація до "У горах божевілля".
Along the shore the cloud waves break,
The twin suns sink behind the lake,
The shadows lengthen
In Carcosa.
Strange is the night where black stars rise,
And strange moons circle through the skies,
But stranger still is
Lost Carcosa.
Songs that the Hyades shall sing,
Where flap the tatters of the King,
Must die unheard in
Dim Carcosa.
Song of my soul, my voice is dead,
Die thou, unsung, as tears unshed
Shall dry and die in
Lost Carcosa.
Out in the mindless void the daemon bore me,
Past the bright clusters of dimensioned space,
Till neither time nor matter stretched before me,
But only Chaos, without form or place.
Here the vast Lord of All in darkness muttered
Things he had dreamed but could not understand,
While near him shapeless bat-things flopped and fluttered
In idiot vortices that ray-streams fanned.
They danced insanely to the high, thin whining
Of a cracked flute clutched in a monstrous paw,
Whence flow the aimless waves whose chance combining
Gives each frail cosmos its eternal law.
"I am His Messenger," the daemon said,
As in contempt he struck his Master's head.
ПДФка з сонетами Лавкрафта в оригіналі
Автор арту думає, що так виглядають вулиці Каркози.
Відновлювач репутацій і начхати, що це Чемберс
