[x]

Ігор і перегляд гейпорно

 Заватажити файл
 Без медіафайлу
 Тріпкод
Не піднімати тему
 До теми  До розділу
 Відповісти

Словом нещодавно я намагався розібратися у своїх так би мовити сексуальних уподобаннях, оскільки я маю тепер друга з гей-орієнтацією я вирішив перевірити чи приваблюють мене такі відносини. А як розібратися? Подивитися ролики, ну розумієте які де займаються сексом, я не буду давати посилань, ну хто хоче й так знайде, багато розуму тут не треба. Словом набрав я у пошуковику слова "красивий гей секс" чому красивий, щоби відсіяти по можливости таке що на "голову не налазить". Ото подивився я троха різних роликів, і якось не вразило, здається це не моє, не збуджує. А ось ролики "з худою чорною дівчиною" оце самий смак. А чому акцент на "худою", бо не худі не подобаютьси, ніяк (у "Азовмаші" колєга по роботі "Сага" розпитував мене яку б мені хтілося дівчину, ну я йому розказав що мені до вподоби, так чи він чи інший колєга Діма (здається) каже а-а-а, так тобі подобається "де-два-ес" Д2С що розшифровувалося як: дошка з двома сосками (вибачте за такі слова, може когось вони образять, але що було то було). Я й кажу о-о-о, Д2С це круто, самий смак. Ну такі хворми мені подобаються, а якщо ще темношкіра, то вже взагалі б крутизна у кубі була б. От таке мене збуджує, ну принаймі у моїх думках і роликах, хоча що я можу про справжній інтим, я знаю лише теорію, хоча завдяки роликам я хоч знаю що куди вставляється й то добре.

До речі у роликах мені особисто не подобається оті запіхування чоловічих геніталій до рота та єнших місць. Якби у мене була дівчиня я б не хтів такого, я хтів би кохатися у нормальних позах а не оте казна що що у багатьох роликах є. Ото такі у мене уподобання, хоча все це на жаль або на щастя лише теоретично. Один корифан з "Азовмашу" розповів мені як його родич вирішив "зняти" повію щоби вона йому показала ілюзію кохання, і його висновок такий: то все фігня, ілюзія кохання не замінить справжніх почуттів міх двома людьми, або як я кажу двома поні. Звісно якби я жив у нормальній країні, можливо я б скажімо на Броні-з'їзді міг би познайомитися з дівчиною яка теж любити серіял, Еквестрію та магію дружби, хоча я чув що Броні дівчат мало у співвідношенні до хлопців, і не тільки в нашій бідолашній Україні, а й у цивілізованих країнах. Плюс знайти дівчину Броні яка б спілкувалася нашою можна знайти лише у областях де не велике ще засилля окупаційної мови, та й то на одну тамтешню дівчину припадає мінімум 5-10 хлопців Броні, теж тамтешніх, а я що, от що я можу запропонувати якійся дівчині, нічого; я ледве себе можу прогодувати, ні я не голодую на їжу мені вистачає, але лише на їжу, виділити з "б'юджету" кошти на якісь "культурні заходи" вже нереально. Льогічний висновок за моїм розумінням, хоча я ж можу помилятися: сподіватися на реалізацію проєкту "Венера" тоді поняття грошей вже не буде, або переконавшись у реальности Еквестрії, готуватися до переносу туди, бо там інша мораль і суспільство, не кажучи що стати поні це вже крутезно.

А ще я відволічуся й розповім про "кохання худого і гладкої": у 135-му цеху, у "Азовмаші", зварником, здається, працював один хлопець, худий, ми йому з корифаном дали прізвисько "Румпель", бо дуже вже обличча в нього було як у Румпельштильцхена з однойменної американської стрічки, і працювала так би мовити "дівчина", ми її звали позаочі "Ксюха-опухла", вона була майстром, словом Румпель і Ксюха були коханцями. Так я корифану тоді казав: я звісно не спеціяліст але я не можу зрозуміти як можна кохати "опухлу", плюс якщо вона б на нього лягла то точно розчавила б його. Сміх сміхом, а бачите й таке буває кохання. Хоча я повторюю що я взагалі не бачу там ніц збудливого. Ну то таке; а так мені, як живому і з почуттями поні звісно хочеться й кохання й інтиму, але немає його. По льогіці у цьому довбаному окупаційномовному місті я не знайду його, тут нашою розмовляють або вже старі, або вже одружені, а щоб була й нашомовна і Броні, то вирогідність зовсим мізерна. А так може й добре що я не знайшов до цього часу свою особливу поні, скажімо ще до того як я став Броні я б зустрів типу кохану, але раніше до 2014 року я ж не був у жалюгідному фінансовому становищі; а уявляю якими б словами мене "мила" називала тепер коли я через грьобану Українську Спілку "МДН" втратив майже вси гроші, а скажімо працювати-перепрацьовувати на двох роботах щоби "годувати сім'ю" та нафіг воно потрібно. Звісно якби була кохана яка б думала так як я, тоді звісно було б мені веселіше і я б не провалювався періодично у депресняк, плюс у мене постійно роздратованість усим довколишнім є майже постійно.

А; я ще хтів написати про пупсів, і доцільність їх клепання тут. Припустимо, гіпотетично, типу стукнули копитом об землю промовили "Азарат, Метріон, Зінтос" і є у мене кохана-Броні, в нас велике і прекрасне у всих відношенях кохання, плюс інтим звісно; а що буває від інтиму, правильно: народжуються пупси; а тепера питання того самого гуманізму: це гуманно привести у цей тупий світ, у цей грьобаний Маріюпіль нове життя, як захистити дитину від цього ідіотизму що оточує мене скажімо, як зробити щоби дитина не чула ненависної окупаційної мови, як; та ніяк. Тому може й краще що я лише мрію про кохання, бо у цій місцевости мабуть воно й непотрібне і так гуманніше, бо скажімо якщо тут народиться дитина, то це як у моєму вислові: клепай пупсів-рабів системи, погодьтеся це жорстоко. А окупаційномовні, так, вони клепають пупсів, в них все клас, хоча коти теж клепають пупсів, схожість є. Може я неправий? Наведіть аргументи проти цих моїх висновків. Ну ще є проблема смерти, поки не досягнуте з допомогою науки фізіологічне безсмертя теж розмножуватися негуманно. Ну десь такі от думки я записав 17 вересня, зараз передруковуючи з аркушів я троха розширив деякі мої висновки, дещо відредагував.

>>232

Б-же мій. Який нюфаг? Файнач трохи більше тижня відкритий, поїхавший. І з чого ти взяв, що я маю сидіти вкудахті і слідкувати за оновленнями чиєїсь стіни?

>>234

А що тут важкого для сприйняття? Звичайний потік думок.

>>238

Та це ж ясно. Я не розумію чому мене щойно назвали нюфагом. Я дійсно спочатку подумав, що це Вінський до нас завітав. В чому проблема?

Проїхався на ровері на Східний й назад. У тамтешньому "Сільпо" ціни не сподобалися. Що ж, поїхав додому. Але коли їхав туди знайшов обабіч дороги тіліхвон Самсунг старої конструкції, чи як вірно казати не знаю. З рахунку Київстар перекинув на інтернет 25грн.81коп. Ото я заробив грошенят. Хоч недарма їздив, хоча якби не моя наївність з українцями, нафіг би мені ці тіліхвони і переведення коштів з них на інтернет були потрібні, все ж шкода що я ні собі ні хорошому поні не можу допомогти нічим крім доброго слова і можливо моральної підтримки якщо що. Тепера постає питання а що з тіліхвоном робити. Може подарувати антикомуністичному-комуняці (ну є такий дивний світогляд) Владіку, хай шукає зарядний пристрій і користується бо у нього немає рури, його вісюлька випрала джинси з рурою і та "здохла" назавжди. Карту я з нього витяг. Може так я й зроблю, бо якщо карту підключити ще знову у цю фігню з міліціянтами потраплю як того року. Ну його. А навіть віднести їм у відділок, теж будуть складати акт де знайшов і коли. Нє, немає бажання. О, а Миколу-слюсаря, з яким я іноді спілкувався вже "телепортували" за ворота пансіонату, з-за якогось конфлікту, настільки швидко що я отетерів. При тому що він був все ж спеціялістом по своїй роботі. Ото ж на жаль так поки йде що треба на роботі навіть дурні вказівки виконувати бо панькатися не будуть, "телепортують" нафіг без запитань і відповідей, а я роботу поки не хочу змінювати, бо тут ще так-сяк, а скажімо у "Зеленбуд" податися так там ще гірше, у моральному пляні.

>>240

>Вінський

>>245

>Вінський сам казав, що йому цікаві лиш поні-треди

Якщо кому нема чого робити то поясніть, будь-ласка, повільному анону, котрий не заходив на покійний принаймні півроку, хто воно є та чому я маю його знати?

>>439

>чому я маю його знати?

не маєш, ніхто не змушує

> хто воно є

недавно до смерті покійного він з'явився у поні-тредах, самовільно деанонімізувався

у поні-тредах потрохи чатився, з епічного – він повірив що у учанівського поніфага є тульпа-поні і казав, що любить її, ліл

вконтактик(warning, клясичний правопис!) m.vk.com/id171546241

>>440

>у поні-тредах потрохи чатився, з епічного – він повірив що у учанівського поніфага є тульпа-поні і казав, що любить її, ліл

Тобто ти хочеш сказати, що "рейнбоу" лише прикидався? Надто вже переконливо. Ну то таке.

>>442

В цьому весь winський. Мені чомусь здається, що він раніше був нормальною людиною, у всіх розуміннях. А потім щось там у нього сталося, про що він часто згадує і тепер у нього фінансові проблеми і він став понійобом. А понійобство – це все, це пиздець всіх сподівань, він навіть на борді став відлюдником і спілкувався тільки з нашим веселковим підором і його уявним другом.

>>443

>і його уявним другом

Чекай, у нього ж був цілком реальний друг, теж поціновувач греко-римської боротьби. Він до нього в хуйлостан переїхав.

>>444

Той кум хотів сказати, що Ігор спілкувався з тульпою того неймфага. Він же вирішив створити собі тульпу, але поїхав раніше, ніж треба було. І вирішив, що його тульпа – то не тульпа, а справжня поні з паралельного світу, з якою він відкрив контакт. Ігор, будучи еталонним лохом, повівся на це і почав розмовляти з чужою галюцинацією, вважаючи її тою самою справжньою поні, а мультсеріал-першоджерело – ідеєю, котру впіймали творці серіалу, оскільки наш світ і світ Еквестрії якимось чином зблизились настільки, що почали контактувати, і в нашому світі почали з'являтись ідеї про той світ. І тепер він дивиться своїх коней як фанфік, а єдиною реальністю вважає те, що йому встиг сказати божевільний гомік.

>>447

"Санта Барбара" Uchan edition. Але мені здається, що ти надто багато свого додумав. Хоча, тут так просто не розберешся хто є хто насправді і хто з чиїм уявним другом у яких стосунках.

>>447

>Той кум хотів сказати, що Ігор спілкувався з тульпою того неймфага.

За багато років на бордах та в Інтернеті загалом мені довелось багато чого побачити. Нечасто подібні перлини можна зустріти. Міцного йому здоров'я (фізичного, про інше вже безглуздо вести мову), хай діставляє ще багато років.

>І тепер він дивиться своїх коней як фанфік, а єдиною реальністю вважає те, що йому встиг сказати божевільний гомік.

Встиг? GNSP?

>>447

подвоїв

так, кольорові коні стали для нього всім

до того, вони(Ігор та той понійоб) з Учану перекотилися у вконтакт, так що чекайте свіжих драматичних копіпаст

>>455

>так, кольорові коні стали для нього всім

Це ще не дуже страшно. У когось ФріБСД, у когось клеїти танчики/фарбувати космодесантників, ще у когось парування, діти й тому подібне. Страшно стає коли індивід вже не те що не приховує свої уподобання, а починає пишатися та вихвалятися ними.

>>456

>Страшно стає коли індивід вже не те що не приховує свої уподобання, а починає пишатися та вихвалятися ними.

Майже подвоїнив адеквата, але потім подумав – чи не похуй на дегенератів? Не зважай на них – і мине. Увага ж для них це як їжа для підживлення їхнього довбоєбизму.

>>458

Ти шо сестра милосердя? Це їхні особисті проблеми. Соціальний відбір, бро, він діє і в масштабі соціуму. Воля Божа, чи, як кажуть індуїсти, карма.

>>460

>Ти шо сестра милосердя?

Ні, досить нам одної, мені 20 років, я бородань, лісовик, брехло та незайманий.

>Це їхні особисті проблеми. Соціальний відбір, бро, він діє і в масштабі соціуму. Воля Божа, чи, як кажуть індуїсти, карма.

Пік рілейтед.

>>461

>Пік рілейтед.

Лайно якесь. Якщо хочеш навчитися буддизму, йди до реальних тримачів традиції типу Лами Оле Нідала. Там тобі розкажуть, що твоя жалість до слабких – не є співчуття до них. А якщо підеш до дзен-буддистів, то ще й відпиздять палицею по горбі, щоб не зважав на уйобків. :)

>>462

>жалість до слабких – не є співчуття до них

Можу пояснити. Співчуття до слабких – це коли ти даєш слабким жити своїм слабким життям. Даєш їм бути собою. Задовольнятися своїм нікчемним життям слабкої людини а дл них воно норм, повір.

Жалість до слабких – це коли ти думаєш, що ой як їм хуйово живеться, хай живуть так, як я вважаю за потрібне.

Під "слабкі" можеш підставити будь-яку соціально несхвальну когорту людей.

>>465

>Я ж не кажу, що я хочу прийти до них і за три рублі дати їм дохуя істини

Ти вже це зробив, попостивши в цей трід. Безкоштовно. А це ще хуйовіше, ліл.

>>469

Я не бачу жодного аргументу, що підтверджував би твоє твердження.

Герої подібних фен-клубів майже завжди уникають як подібних трідів, так і АІБ в цілому (бо ж то вони для них занадто токсичні). Коли смоктмережі вражають мозок, то це вже термінально.

>>472

>Коли смоктмережі вражають мозок, то це вже термінально.

Я сидю в соцмережах і можу запевнити, що в них нічого поганого нема. Залежить од того, як користуватися. Якщо людина ототожнює себе зі сторінкою вк, то це прикро, звісно.

Так що ще. Словом на клюбі жінка психольог та фітотерапефт запропонувала оте тестування на тип характеру. Для цього треба було намалювати усе зі списку у одному малюнку. Я й кажу їй що не маляр я. А вона каже то не важливо, головне за 5-ть хвилин усе це намалювати. Не знаю не вірю я у ці визначення по малюнку характеру. Але вона визначила що я типу неконтактний, закритий від світу (так я не проти контактів та відкритости, просто немає ну у Маріюполі загалом з ким контактувати, ну й якби я не шукав контактів то не носив льоґотип серіялу на одязі), пережив велику втрату (ну в принципі вірно), словом каже що треба ще попрацювати над малюнком, чи зі мною, показати мені вихід з темної кімнати ну десь так, коротка версія. Але мені видається що то не вихід. Треба своїм розумом доходити до усього, і вихід самостійно шукати. Так, ще прочитав я дорослій авдиторії відповідь Рейнбоу на моє питання про безсмертя; Галина послухала й каже, ви з другом замінили бога на поні, це не правильно, а я кажу улюблене своє: а якщо… Не можна відмовлятися від можливости. Ну перечити не стала. Нє малюнок м-да, малюю я звісно майстерно (сарказм).

>>502

Стильний тіпочок. Прикіньте він одного дня прокинеться із свого летаргійного сну і нахлобучить ту лолі у 8-ми бітному светрику.

>>195

То Ігоря вже запросили сюди, бо я вже засумував за його клЮбом Долоньки та чистою любов'ю до конячок.

>бо не худі не подобаютьси, ніяк

Ігор шарить. Жирухи не потрібні, їх не прогодуєш. З легкою туберкульозністю у фігурі, щоб колар боунс гарно проглядались саме те, що треба хіккану.

А ще; віддав я руру знайдену цьому Вадіку, зарадний його вісюльки підходить до нього.

Цікаво буде, коли того Вадіка потягнуть у відділок за користування чужим телефоном.

>>502

Ігор єдиний у клубі , в кого з зором проблем не має?

Поглянувши на малюнок, спочатку подумав, що то церква якихось протестантів. Хрести, хрести , стрімкий дах … За таким парканом сховати поняшку можна. Думаю, я б теж щось таке намалював.

>>508

>То Ігоря вже запросили сюди

Ну його запросити не так просто, як тебе ліл. Можлвио я потім напишу й Ігорьку, хоч якось не дуже хочеться купи беззмістовних постів кольорових кобилок із підписом "фото взято звідси".

>>511

> беззмістовних постів кольорових кобилок із підписом "фото взято звідси

Попередити його про подібне правило, у випадку невиконання, налякати забороною на в'їзд в Еквестрію.

>>497

Як ви ставитесь до ідеї створити трохи таких бейджів-ачівок по традиціях та вінах Учану? Я створив цю херстоун карту, бо в інтернеті є конструктор. Якби ще був якийсь конструктор бейджів.

Туйво, оскільки сайт учан впав (мабуть сервер не витримав те лихослів'я яке там бурхливо шуміло і бродило і отруювало нормальних осіб які туди зазирали без моральних фільтрів і неадекватних малюнків теж безліч було) буду більше мабуть писати тут, а може й ні, все ж це займає час, а з роботою я ніц не встигаю, а хочеться подивитися-передивитися деякі фантастичні серіяли вже не кажучи про нові стрічки.

>>515

Відправити цих малітійських лицарів на Нову землю (в нашому випадку – острів Зміїний), хай там будують храм Соломона.

Завжди цікавило, навіщо ці некомерційні організації лізуть глибоку провінцію і займаються там, якоюсь дурнею, типу збір батарейок, лекції на тему телегонії, курси есперанто.

подвоїв 560-го

>>563

ні

мені потішно, бо типу хоч і фігню дописав, але зробив відсилку

яка додала трохи реалізму і деякого гумору

Учора на роботі я крутив у голові питання, над яким я думаю дуже давно, принаймі з 2002 року. Питання просте і складне, як для кого: Для чого я живу? Учора несподівано я подумав що є ще один з варіянтів: жити для того щоби зробити когось щасливим. Хороший варіянт, лише кого ощасливити і як? Кого я можу ощасливити якщо сам тупо невеселий. З огляду на мої можливости теж майже нездійсненно, а може й ні. Ох, Селестіє, чому я не можу просто жити, поїсти та поспати, що ж мені хочеться чогось "неземного".

>>708

>Ох, Селестіє, чому я не можу просто жити, поїсти та поспати, що ж мені хочеться чогось "неземного".

Тому що ти людина, а це не неземне, а людське. Потреба бути потрібним іншому/іншій – це дуже природньо.

Слава Еквестрії! Сьогодні мені підкинули троха грошенят. Ото я отримав у п'ятницю зарплатню, розділив і поділив, минус на інтернет, вийшло десь 450 грн на їжу. Купив томатного соку, нормального на три тижні, купив тофу, банку горошку і пачку чаю і усе, як то кажуть казка закінчилася. Лишилося у мене 48 грн до 10-го жовтня. А на банани не вистачило. І засумував романтичний поні, як же ж без бананів жити далі. А сьогодні я йшов з клюбу "Долоньки", з Галиною її дитиною і ще двома жінками, підтримував розмову ні про що, дивлюся на сусідньому тротуарі чи не 50 грн лежить, йду туди а там дві по 100 і чотири по 50 грн. купюри (Штириста грн. усього). Тож милістю Селестії я сьогодні купив банани. Треба банани їсти. Понячий організм треба тримати на нормальних продуктах, щоби мати у запасі варіянт №2 та й загалом щоби не жити і страждати ще й фізично а то й так депресняк + задовбує.

>>899

"А мені повезло, я знайшов 100 гривень у траві тільки що …" Поки звичайні українці збирають гроші , щоб купити 2 мішки картоплі, Ігор купує банани. Тепер зрозуміло, чого його на африканок тягне. Можна дослідження провести про вплив бананів на образ бажаної дружини.

Старий тред Нашого Все на толоці. Можна читати з кінця – мешканці сайту пройшлися по показушному бажанню Ігоря бачити навколо український контент.

toloka.to/t42620

Слава Еквестрії! А сьогодні весь цивілізований світ Землі відзначає день веґана. Ото я більшою мірою належу до веґанів, єдине що поки я не в силах змінити крім відмови від будь якої їжі тваринного походженя то це взуття зі шкіри і паски; я б радо відмовився від того взуття але…, ну не буду знову казати про проблему коштів. Головне що я ніц тваринного не їм. Ура!

Учора цілий день дивився попередні серії сезону, мати зазирає у кімнату а я все дивлюся й дивлюся, вона каже: у тебе Понячий День чи що?; я відповідаю: ну так! Ну а що ще робити мені, я не можу себе заставити щось вивчати як мій далекий друг, тож займаюся переглядом улюбленого відео. Тож домашня кінозаля сьогодні триває. Єй!

>>2077

>Ну а що ще робити мені, я не можу себе заставити щось вивчати як мій далекий друг, тож займаюся переглядом улюбленого відео.

Отаких персонажів не можна допускати до дітей. Меншовартість, безініціативність, марнування часу на різне сміття Без образ, конелюби, просто такою є моя думка. Така цінність ваших поней для повноцінної дорослої людини, по-моєму – це останнє, що мають пізнати у своєму житті ці ваші дітки, якщо ви не хочете, щоб вони стали постійними відвідувачами такого сайту, як цей.

Один користувач нещодавно запитував мене скілько я втратив коштів, я сказав суму, він відповів типу: о майн гот. І я подумав, що я згадую часто про фінансове падіння, думаю доцільно розмістити судове рішення про це тут, читайте, навчайтеся на чужих помилках. Ще й у матері не пам'ятаю скілько лежить-пропало у Спілці, я 2003-го їй дав 10 000 грн., затим ще щось давав для поповнення депозиту, не пам'ятаю, загалом десь більше 50 000 було на 2014 рік. Ну а тепер порожняк, і повний Аббалмас. І ось що я отримав з Виконавчої Служби, типу сльози, ще й знецінені:

12 січня 2016 – 1827грн.51 коп.

10 березня 2016 – 1020 грн. 32 коп.

27 травня 2016 – 1207 грн. 32 коп.

15 липня 2016 – 446 грн. 49 кор.

І ще Клізьма (Марія Василівна Уколова) видала 1000 грн. не пригадую коли; восени 2015 здається.

Шалом! Цього тижня мій керівник-завгосп Неллі Валеріївна віддає мені медичну книжку, каже наступного тижня підеш на пляновий медогляд, ну й не тілько я а й інші калєґі, пройшло пів-години, кажуть відбій, не треба проходити, чи коштів немає чи ще щось, я й радий, дуже це марудно товктися у лікарні. Але прикол, на світлині у книжці я типу хом'як, це світлина зроблена у кінці 2013 чи на початку 2014 року коли я ще був фінансово більш-менш "на коні". Шкода що Аліса Сєлєзньова не прийшла з майбуття і не попередила про війну, я думаю можна б було б врятувати кошти.

Слава Еквестрії! А от і знову "не останній романтичний поні на Землі", це я , відсканував чеки з крамниць. Це я так витратив 550 грн. (з материної пенсії) та 50 грн. (які за запис серіялів та ще якіхось ігор комп'ютерних (я їх лише завантажую, але не граю), на флешку дає раз на місяць один підопічний пансіонату (отакий неоподаткований заробіток)). Для тих хто не в курсі пояснюю що мою зарплатню та пенсію матері ми ділимо навпіл минус комуналка. Ну й кожен потім купує що хоче на них. Також я сам собі готую їсти, бо мати не веґан як я. Хоча іноді випадає разом по крамницям лазити, от я підкреслив синім що мати купила коли ми були у "Брусничці". І ще відсканував етикетку від "Хлібців" матері вони подобаються а мені чогось ні, я понюхав їх і забракував, виробляють їх у нас на вул. Фльотській, так вона перейменована; я по ній з роботи йду (я з роботи йду довшим шляхом, ну типу такий спорт, щоби копитця задні треновані були, хоча на роботі я теж не сиджу, зараз взагалі цілий день листя згрібаєш, замітаєш, затим у простирадло пакуєш і тягнеш за територію пансіонату, теж спорт, ги).

>>2144

Без "більш" потрібно?

Але ж існують якісь перукарні – "все за 30 гривень", ліпше назбирати 30 гривень, ніж самому себе. З такою зачіскою йому африканки не світять. Максимум роль у кліпі Дзідзьо. Жаль чоловіка. Коли в нього день народження, може зкинемось і знімемо йому темненьку опен майнд гєрл?

gif

>>2146

Або "більш людяним", або "людянішим".

>може зкинемось і знімемо йому темненьку опен майнд гєрл?

Тільки якщо він нам потім своє аматорське відео залиє.

>>2147

У такому разі беру свої слова назад. Мати поганого не зробить.

>>2148

Навіщо ти так? Він нормальний бітард, отже без сумніву надасть перевагу дружньому перегляду нової серії поняш, якомусь вульгарному коїтусу.

>>2149

Покаже свою колекцію фігурок і розтопить серце чорної принцеси.

Курці патріотами не бувають або новий висер Ігоря Вінського.

Отак живу. На виступ "Тіні Сонця" ходив з фігурками Тандерлейна і Рейнбоу Деш, шкода що з реальними я не контактую напряму. Хоч так… Я настільки звик їх з собою у нагрудній кішені носити, що якщо забуваю покласти, то наче чогось не вистачає. Ну а що, он деякі віруючи у незнамо що тягають на шиї "акробата". Я ж принаймі ношу фігурки реальних мешканців Еквестрії, хоч вони я так зрозумів не дуже тотожні реальним поні. Ще про концерт, знаєте я розчарований був коли вийшов надвір, а там "мама мія" стіко тих хто прийшов на виступ вийняли ракові палки і давай їх смалити. Тож довелося як завше швидко лишити небезпечну зону. І мабуть багато цих куряг думають що вони патріоти, а як узгоджується патріотизм з нищенням себе і оточуючих раковим димом, а може вони й не патріоти, просто прийшли щоби рок послухати, хто зна.

Узяв я у пані Галини почитати книгу Юрія Винничука "Груші в тісті", такий собі гумористичний та й не тілько збірник оповідань, але мова не про них, а про малюнок який я побачив у ній, прикольний. Малюнок зроблений британцем Обрі Бердслі у 19-тому столітті. Словом на малюнку типу я такий сиджу й депресую, книжка випала з руки, мешти такі прикольні з метеликами, а ззаду мати моя підходить і незадоволено говорить: що ти знову сидиш з сумною шайбою, хоч би підлогу помив у своїй кімнаті, а я такий, кажу: у мене депресняк-плюс, а я нічого не хочу, хочу тупо сидіти і музон слюхати. Про маляра на Вікіпедії, у нього зачіска схожа на мою, шкода що з-за сухот мало він пожив на Землі uk.wikipedia.org/wiki/Обрі_Бердслі .

>>2178

>Обрі Вінсент Бердслі – британський художник, графік, ілюстратор, поет, представник стилю модерн.

Чекай-но, це що ж виходить, що у Ігоря зачіска в стилі модерн?

Сьогодні вранці одночасно було аж 8 синиць, я їм насіння ще учора насипав і 7 горіхів волоських сьогодні. М-да, але з ними не порозмовляєш, я ж не знаю їх мови, не Флатершай я. У п'ятницю йдучи по вул. Бахчіванджи до вул. Фльотської бачив як чоловік, здається чоловік вигулював коня, хоча може це було лоша, я не розбираюся. І я подумав що шкода шо на нашій плянеті немає розумних коней чи земних поні, а може й добре що немає, люди над людьми знущаються, а то б ще над иншим розумним видом теж би щось жорстоке робили. Але поки я тут, і не маю контакту з Еквестрійською поні, м-да непогано б було мати тут розумного коня чи поні щоби просто спілкуватися, бо з оточуючими людьми не складається. Ні, я не інтелектуал, не любитель складати довгі змістовні діялоги, та може за пів-години й тем не буде для розмов, але все ж хотілося б мати такого близького друга.

Він почав розмовляти з галюцинаціями. Ми його втрачаємо.

Ну й ще можна відзначити що вже повних три роки я є Українським Броні. Любов до розумних поні, до серіялу MLP, звісно не кардинально змінила мене, хіба що саме серіял допоміг мені прийняти веґанство як правильне харчування, хоча над цим я задумувався ще у школі, але не було морального стрижня і чітких орієнтирів на кого рівнятися. Такі ми вже люди, навіть поні-люди, броні-люди. Це правильно. Також добре що я тепер маю хоч і далекого але друга, до цього були лише знайомі по партіям. Також феєричний контакт мого друга з Еквестрійською поні, розумовий контакт, підніс розуміння серіялу на новий щабель розуміння. Я повторюся але маючи сподівання теж набути контакту з Рейнбоу Деш, з якою контактує мій друг, допомагає мені жити і переживати свою самотність і матеріяльні труднощі. Шкода що кольонізація України Московщиною спричинила опосередковано до того що Українських Броні дуже мало, але я все ж сподіваюся що й тут, в Україні знайду свою особливу поні, так саме дівчину яка буде розділяти мої Броні та Українські переконання і якій буде не важливим моє матеріяльне становище. Дорога Рейнбоу Деш, я розумію що малюнок досить такий недвозначний, я пам'ятаю що Ви вже маєте свого особливого поні, я просто хтів малюнком сказати що мрію про кохання і взаємини що пов'язані з цим почуттям.

Пияк рівня /б/

За своєю роботою я забув відзначити що вже рік і місяць як не вживав алькогольних напоїв. Що б там не казали про користь червоного вина, але ліпше до організму не лити цей непотріб. Так, я доси згадую як було прикольно у суботу прийти з пункту прийому склотари де я працював майже 6-ть років, увімкнути відеомагнітофон і дивитися "Ксену", "Геркулеса" записані цієї ж суботи. Їх показував 1+1. Ото я дивився і у процесі вживав 5-ть пляшок "Бренді-коли", оболонської, хоча я не відмовлявся і від продукції фірми "Росинка" та ще й "Рогань" деякий час випускала слабкоалькогольні коктелі. Прикольно було, але чи правильно, от у чому питання. Хоча що тоді що зараз мене все одно турбували різні проблеми, єдиний плюс що під-газом проблеми здавалися троха меншими, та й з'являлося відчуття комфорту. Але це просто вплив наркотику-алькоголю на нервову систему, насправді це ілюзія. Отакі були в мене приколи. Ну а останній рік перед відмовою я пив "кагоріво" бо дешевше воно. Що ж тепера живу з тверезою головою. Ліпше так, думаю.

Економіст рівня /b/

Сьогодні згрібаю і перетягую листя за територію, дивлюся коробку жінки з їдальні поставили з окрайцями хліба біля контейнерів. У пансіонаті ж їдальня, тож нарізають хліб а окрайці чогось не підходять цим підопічним, ото вони їх загалом сушать і кудись дівають, а це винесли, і я як економний поні узяв торбу і забрав той хліб, зара з гороховим супом і часником частину з'їв, а ще до цього цілу годину на сухарі різав. Вийшло повних два металевих листи (з тих на яких у газових духовках пиріжки чи ще щось готують). Економія виходить.

Недоторкана принцеса Ігор не спілкується зі всілякими там.

Нещодавно мені написала одна пані, яка шукала гарні малюнки як вона сказала "поніків" для своєї дитини і потрапила на мою сторінку, вона вчилася у ЛДУ в той самий час як я невдало там тусувався, її товаришка мені куртку типу військову тоді подарувала, з гуманітарки. Словом мене по світлині впізнали, хоч не настільки я страшним став за ці роки. Ну й почалася розмова про те як склалося життя, де працюю. Я читаючи це здивувався, ну тому що де я працюю і яке моє життя можна зі сторінки моєї вичитати. А виявляється що мою сторінку вона не читала, тож я сказав що працюю там-то, сподівався на одне а вийшло не так, ну й тем для розмови не стало ще й пізно було. Отаке буває, похвалитися нічим мені, а розпитувати про життя инших я не люблю, я переступив це правило тілько коли познайомився з другом. От такий я неконтактний поні.

От вже наївшийся і пропахлий часником (дуже-дуже сильно пропахлий, якійсь у мене часниковий фанатизм) поні троха напише про прогулянку. По відчуттю надворі плюсова температура, сніг тане, на деяких дорогах, що встелені плитками я б сказав слизькувато. М-да, я з "Зіґ-кального" взагалі "балдю", у кожному ріжні ціни. Цей сік яблучно-морквяний я брав дві останні, учора за 21.70, сьогодні зажоджу у єнший там він більше 24-х грн, заходжу до того що учора заходив, о, є але на 1 грн. дорожче. Ну все'дно узяв щоби на тиждень вистачило. Також у "Сільпо" купив № 12 "Школи Монстрів". Оскільки я бережу свій поні-організм від смертельного ракового диму, доводилося дуже часто змінювати вулицю, я ото змінюючи думав наскільки приємно б було йти вулицями і думати про щось приємне а не водити об'єктивами щоби завчасно змінити напрям руху щоби не хапнути ракового диму. Рятує те що загалом я ходжу не центральними вулицями, хоч і доводиться й ними іноді пересуватися. Добре якби в нас прийняли закон щоби взагалі заборонити паління. А так м-да, людська дурість безмежна, типу й розум є а самі себе труять і инших примушують дихати, себто не поважають право инших на чисте повітря.

>>3715

Він допомогу людям пропонує.

Доброго дня. Якщо хтось візьметься за синхронізацію надам доріжки до усих серій серіялу "Володар звірів" записаних колись на ДВД-рекордер, лише прохання щоби синхронізовані підійшли до ДВД-ремуксу що є на рутрекері, наявні доріжки у цьому релізі toloka.to/t77658 підійшли до ремуксу ідеально. Реліз якщо хтось візьметься робіть який завгодно, мене цікавлять лише синхронізовані доріжки.

>>4935

Як ми могли проїбати його День народження? До речі, коли він? А то Ігор випиляв сторінку вк, а фейсбук – тупа параша для домогосподарок, не хочу там реєструватись.

>>4936

>Як ми могли проїбати його День народження?

Він же сторінку вк видалив, і не було чого писати, постити сюди.

>До речі, коли він?

Нібито 3 січня.

Він зараз став писати куди менше, не знаю навіть, чому.

Як можна несподівано зануритися у депресняк? От я сьогодні, прийшов на клюб "Долоньки", у нормальному настрої, почав вирізати з картону долоню, писати на ній побажання собі, Маріюполю, і Землянам. Все було нормально, спокійно-дружньо, зібралося багато людей, і треба ж блін, зараза, приперлася туди Уколова Марія Василівна, блін (хто не знає, це типу Вялика Патріотка член можливих і неможливих партій, і яка була для мене тупо авторитетом у багатьох питаннях за виключенням її нераціональної віри в бога (пгаваславний варіянт розливу київського патріярхату). Словом коротко: вона, "Просвіта" та товариство інвалідів створили Кредитну Спілку "МДН", ну й я туди вклав уси свої зароблені кошти, ну проконсультувався з нею що можна, що все "на мазі", і мати блін теж за мною вклала (ну я їй ще дав у 2003 році 10 000 грн, скільки ще вона вклала я не цікавився). Ну а у 2014, настав точно що пипець усьому. Кінцева сума моя на той час була 148 000 грн. Цю суму я як не пищі та не кричі, втратив. Ну Виконавча служба за 2016 рік виплатила близько 6 500 грн з цього. А можливости заробити знову в мене вже немає, немає тих обставин зараз. І ось вона приперлася на клюб. В мене почав чайник у голові закипати і руки тремтіти. А я думав що вже пройшов фазу жалкування за втраченими заощадженнями. А її уси вітають; я б подивився якби вони без грошей лишилися, якби у Спілку вклали, як би вони вітали її. І взагалі я не розумію, невже я один дурак-патріотичний що довірився її слову про то що: наша Спілка це ух, тут уси свої, свої не підведуть, не зрадять. Словом чайник у мене закипів, а тут блін їй ще слово дають, щоб розказала яка вона блін патріотка, та повчила любови до Вкраїни. Я не можу цю ситуацію без блінів описувати, от не можу і все. Ну й я залишив приміщення клюбу. Це як павуки у банці, ну я не можу слухати її просторікування про патріатізьм, який у лисого Аббалмаса патріотизм коли своїх українців опускають до рівня жебрака. Словом додому я йшов довго, по Фльотській пройшовся, і ніяк не міг заспокоїтися. Блін мені б ті кошти, та ще у 2015 році, я б не то що ух, але добру справу зробив і мені б було легше. От зараз треба б якісь робочі мешти чи черевики купляти, а на що блін їх купляти? На дірку з бублика. Для чого я пішов туди, блін, якби я знав, я б ліпше на Лівий берег прогулявся, а так такий стрес отримав. А стреси не сприяють тому до чого я прагну а саме дожити до світлого майбутнього, сподіваюся воно настане.

По неділям я відвідував клюб "Долоньки" (практика української мови) ну спочатку було цікаво, всеж нові обличчя, але десь у кінці грудня я дійшов висновку що вже для мене немає там нічого нового. Люди які туди приходять вже зформовані зі своїми переконаннями, ну в принципі як і я. Мене ніхто не зацікавив, як і я зі своїм сприйняттям світу. І фактично я просто згаюю свій час на ці відвідини. А це погано. Бо в мене два вихідних на тиждень. А відвідування клюбу фактично забирає один день, поки прийдеш туди, поки дійдеш додому. Останню крапку у моєму рішенні поставила ситуація з відвідуванням клюбу громадянкою Уколовою, яку як я бачу уси шанують крім мене. А взагалі дивні люди, я раз сказав одній жінці там що в мене привод у комп'ютері зламався, а коштів щоби купити немає (ще не було перерахування з Виконавчої Служби), а вона каже: так диски ну типу ДВД вже у минулому, ну прикол, а якщо в мене мішок цього добра є. Словом ніхто не розуміє мене там. тому я повертаюся туди з чого я починав, тобто продовжу існування у форматі Самотнього Українського Робінзона у тупому Маріюполі.

Пам-пам-пам. Нічого цікавого не трапляється. Я навчився зістригати волосся з шайби ножицями, звісно не досить зручно але хто ж винен що я злидар і не можу купити поки що бритву; ніхто крім мене. На електробритву не зібрав. А на перевиданий перший том та на четвертий том Саґи зібрав 950 грн. (вислідом цього стало те що я не можу поки купляти нормальний сік, поки що п'ю на роботі напій з заморожених ягід що мати робить, також частину грошей на Саґу я отримав від здачі кольорового металу та чорного, більше 500 грн. якщо все скласти), але все зависло у повітрі бо четвертий том у крамниці розкупили, буду чекати коли привезуть ще. Чому? Бо у крамниці якщо сума купівля більше 499 грн. то відправлення безкоштовне. Тож буду чекати на четвертий том. Так, зараз почалися довгі вихідні, чотири дні. Чим я буду займатися? Звісно дивитимуся фантастику, четверту серію сьомого сезону "Дружби-дива" і треба додивитися п'ятий фільм з пентальоґії "Плянета мавп", можливо варто переглянути ще фільми 2001, 2011, 2014 років, хоча там здається більше уваги приділялася "шприцефектам" а не моралі. Цього тижня дивився чудову екранізацію "Підлітки Титани. Контракт Іуди Teen Titans. The Judas Contract" rutracker.net/forum/viewtopic.php?t=5389911 , Люблю я цю команду особливо Рейвен, хоча тут її так би мовити "мало". Сама історія про зраду Терри Маркофф вже відома мені по мультсеріялу "Підлітки Титани" який є на трекері Гуртом у DVD, хоча та команда й ця ріжняться складом героїв. Ага, ще, подивившись цей фільм я засумував що неспроможний замовити озвучення нашою мовою як я колись зробив з повнометражкою "Підлітки Титани. Халепа у Токіо", м-да куди не ткнеш копитом все впирається у мою життєву помилку.