>>16622
Здоров'я? Хммм, спробую пояснити. На початку цієї повномасштабної хуйні було похуй на своє здоров'я навіть "скоро 60"-тирічним. 25-го лютого, наче вчора, я стояв в кабінеті головного лікаря, який вирішував мою долю, і переді мною був мужик років 57-58. Та ж врачиха його питала про сердечко і нахуя він сюди прийшов. Той казав, що похуй, прорвемося, хоча сердечко у нього вийобувалося прямо тоді, а обличчя бліділо. Хуйово йому тоді таки стало помітно. Я одразу зрозумів, що чувак тоді зловив "блідого", бо сам такий бував не раз після п'ятиденного запою. При цьому, справжнього запою, а не 0,5 пива після роботи. Тільки окрім падіння тиску я ще блював жовчу, а після нетривалого сну у мене з'являлися галюцинації, біль в суглобах та параноя. Був варіант легенько похмелитися, але працювало то не завжди в кращу сторону. А сам прикол полягає у тому, що легше мені становилося з кимось спілкуючись. Живе спілкування з "трясунчиком" мало кого цікавило. І саме під час трясучки я дізнався про іміджборди.
Відійшов від теми, вибачте. Отже, здоров'я. Так, і справді. Більше двох годин в йобаних повноцінних корсарах хуяре тобі по спині так, що у тебе, коли ти його знімаєш, виникає відчуття, наче ти здираєш свою шкіру разом з броником, а з плеч виростають, прорізаються крила. Хтось ще каже "як з хреста знятий". То вже потім волонтери підігнали плитоноски і плити на різні смаки. Далі тренування:
Спочатку заворожує, але з часом ти тупо звикаєш до дзвону у вухах, віддачі (не така вже й страшна, як кажуть) та інших речей, типу, розйобаного великого пальця при стрільбі з "незручної" руки.
Так як я маю справу з РГД-7, то акашка і її пуки мені похуй, бо, якщо при стрільбі з ак закладає ліве вухо, то тут, блядь, з ргдшкою глохнеш повністю. На моєму першому тренуванні на полігоні нас зібралося чоловік 50 перших та других номерів. Але стріляв кожен і, сука, по ДВА рази, блядь. Відкривай рот і затикай вуха, Тарасе. Не плутай. Перші тренування запам'ятовуються надовго. На щастя, у взводі був побратим з кетонолом, який пригостив мене трьома таблетками. Допомогло.
Потім почалися безкінечні обстріли, копання мерзлої землі, яка і без того хуйова (30-40 см чорнозему, а далі глина чи їбучий глей), арта, бмп, танки йобані… про 200, 300 казати?
Ну добре, здоров'я фізичне? Чи психологічне? Б'є ця хуйня по всьому здоров'ю, насправді. Нерви ні в пизду, а від того весь твій стан розйобаний, як ті бмпехи, по яким я їбошив. На звільненні, якщо випадає шанс, то пацани бухають і їбуть все навколо, бо це відпочинок, хоча від такого відпочинку організму, якщо вірити мінздорову, ще гірше. А доки ти пиздячиш на фронті, то радієш волонтерським підгонам починаючи з кави та енергетиків і закінчуючи оксикодоном, трамадолом і кодеїном. Бухають? Звичайно! Марихуана також в темі, тільки якщо це друга лінія оборони, не ближче до пиздорізу (хоча і там хуярять). Поодинокі хоч випадки, але є пацани, що хуярять і сіль для ванн. Але на нулі чи першому в ходу саме знеболюючі з кетопрофену та опіати.
Здоров'я?
Знаєш, чим прикольна воєнна медицина? Воєнна медицина спрямована на те, щоб максимально зберегти тобі життя, але при цьому така турбота пиздато калічить. Який самий безвідмовний спосіб перевірити людину на внутрішню кровотечу? Запихни йому палець в сраку, а потім по кривавому пальцю роби висновок.
Здоров'я людини – то золота штука. Але життя… саме навіть слово "життя" на цій йобаній війні дорожче всякого металу та іншого лайна. Дорожче навіть тих ста тисяч. Опіати не дадуть тобі бонус до здоров'я. Вони просто послаблять його муки.
