Сашко, мене мучить одне питання, але все соромлюся спитати. Ти їси сало?
Хлопче, він не їсть сала, розумієш? Дні і ночі його безпросвітні і морок оповив його розум. Життя його схоже на безкінечні блукання в темряві повній жахітть і ніщо не розрадить його, ніщо не додасть сил и наснаги. Вічний голод рве на клапті його душу, бо він не може відчути вагу шматка сала у руці, побачити масний відблиск на лезі ножа і ті прекрасні м'ясні жилки у тоненькому листочку щойно відкраяного сальця, не може почути запаху щойно спеченого хліба, коли на нього кладеться те відрізане сало і воно починає нагріватися, вивільняючи неповторний аромат і запахи ці змішуються, аж у голові паморочиться… Він не може відкусити шматочок цієї неповторної їжі і вмочивши у сіль зубчик часнику і з задоволенням це все пережовувати. Не може. Замість цього він іде крутити іміджборду і в голові його туман, і в серці уламок каменю. Через що він так страждає? Через забобони якихось чужинців. Мені шкода його, він нещасна людина.