Накипіло!Пробачте за сумбур.
Навіяно читанням коментарів під дорамою "Хороший лікар"
В сучасній медіакультурі активно мусується образ генія – соціофоба, такого собі хікке, з порушеннями психоемоційної сфери, неврологічними порушеннями.
Сука, бісить!
Бісить купа тупих тянок, що течуть від образів геніїв – аутистів, соціофобів, савантів та іншого.Бісять дебіли, яким їх типу "жаль".Бісять ті, хто носяться з ними до вісімнадцяти, як з хуй знає чим, а потім кидають їх напризволяще…
Чому?!
Зараз поясню.
Сторі оф май лайф.
Я народився семимісячним, і відразу після цього, через кілька днів, я захворів на менінгоенцефаліт, гнійний вентрикуліт, та ще багато болячок, пов'язаних з серйозним ураженням нервової системи, та отримав ще ніштячок під назвою "тотальна внутрішня гідроцефалія", в мене мізки буквально розподілені по внутрішній поверхні черепа, все інше – вода.
ҐИгИйєна в пологовому відділенні була такою, що вмерли майже всі, а хто не вмер – став "овочем".В моє тіло масою у 2070 грамів вкололи стільки антибіотиків, що вистачило б на трьох дорослих чоловіків.Лікарі колись сказали,що вже тільки від самих ліків я повинен був вмерти.Прикол в тому, що я при цьому лишився розумним, ще й розумнішим за однолітків і взагалі – за більшість людей.З тих пір навколо мене точилися запеклі бої.Купа дуууууууууууууууже розумних людей хотіла відправити мене до інтернату "за профілем", бо їхні діточки виглядали на моєму фоні повними дебілами.Я дивом потрапив додитсадку, до звичайної школи…
Чморили мене всі.Навколишні пиздюки, дорослі, та просто дурні люди.Ріс я, крім цього, кілька років разом з батьками.Окрім материнських виїбонів та батькового похуїзму, я нічого не бачив.Поки мене від материних родичів не забрали батькові.Вони мене і врятували.Витягнули з того світу.Буквально!Двічі.Вперше – малюком, а вдруге – коли було п'ять років.
Я швидко ріс та розумнішав.Вже в третьому класі я вивчав фізику чорних дір, а в дев'ятому – квантову механіку.З одинацятого класу – теорію струн.Вища математика, фізика та купа інших наук.Найсмішніше те, що шкільну програму я засвоював погано.
Школа – окрема історія…Бррр!Згадувати не хочу!Хоч і там не без добрих людей…
Потім – далі!ВУЗ з перервами та перездачами.Диплом…
Пошук роботи – марафон під назвою "ми вам передзвонимо"…Страшний діагноз для соціальної істоти – "наслідки перенесеної нейроінфекції"…Захворієш навіть застудою – в першу чергу – іди до психіатра!Стигматизація суспільством.І клеймо – "інвалід з дитинства".
Тян – окрема справа!Були двоє…
З однією навіть прожив майже рік.А потім інфляція гривні на початку 2015 року – і кохання до мене зменшилось паралельно курсу долара, бо в селі, в приймах, інвалідська пенсія "рішала"…Ще й її мати зайобувала, бо я був потрібен тільки, як ходячий баблос та руки не з сраки…Бля, капець!
Що таке щирі почуття від тян – такі, як я не довідаються ніколи.
І ніштячки…
-
Соціофобія.
-
ОКР (Обсцесивно – компульсивний розлад)
-
Генералізовані панічний та тривожний розлади.(Панічні атаки, симпато – адреналові та ваготонічні кризи інклудед)
-
Синдром Саванта.
-
Шиза.(Підозрюю)
-
БАР (Біполярно – афективний розлад)
-
Неврастенія та купа неврозів.
-
Купа фобій.
-
Когнітивні розлади та інші проблеми.
-
ПТСР(Посттравматичний стресовий розлад)
-
Щось схоже на епілепсію.(Прикол в тому, нейролептики мене вб'ють.Через наслідки нейроінфекції їхня дія буде занадто сильною.Бо вони гасять кору,а працюючі нейрони в мене тільки там.Мене у 2015 році, в психлікарні, куди я сам прийшов(бо думав, що допоможуть,лол),вже відкачували після такого.)
-
Постійні больові синдроми.
- Купа іншого лайна.
Через все вищеперечислене я маю такий самоконтроль, що мене перевершують тільки будисти 99 – левела.Просто вимушений.
Через це я не можу реалізувати себе в суспільстві, бо всі ці зусилля вимушений витрачати на самоконтроль.
Крім того – купа соматичних хвороб.Через антибіотики під час бороьби з нейроінфекцією – вбитий імунітет – та постійні хвороби через це.
Я заїбався слухати і читати історії типу нещасних людей, та їхні шмарклі про хоча б один з вищеперечислених дагнозів.
Ні тянок, ні місця в суспільстві, ні роботи, лол.
Заїбали дебіли з депрою, в яких немає навіть третьої частини моїх діагнозів.
Заїбали люди,що кажуть, наче це легко побороти.Ці дебіли плутають клінічну депресію з меланхолією.
Заїбала людська тупість!!!
Так, про що я…
Тян…
Зараз модно втирати романтизований образ аутиста, шизика, ще когось.І дурні курки течуть від цього лайна ріками.Але, при зустрічі з такими ІРЛ…
"Ти просто друг!"
"Ти мені, як брат!"
"Давай просто дружити!"
Або просто:
"Пішов нах!!!"
Я розумію, еволюція, але…
Самі лікарі казали мені,що люди зі слабкою генетикою таке не переживуть.Самиці люблять самців з сильними генами.
Де мій гарем, блядь!?
Робота…
"Я начальник – ти дурак!", "Щось ти занадто розумний!"
І це при тому, що я просто добре висловлююсь.
Де моя робота, блядь?!
Людське ставлення…
Де хоча б обізнаність?!
"Нейроінфекція?!А, так ти дебіл або шизик?!"
Блядь!
Люди,що кажуть, що не такий, бо бачте:
-
Почухався не так…
-
Їм пиріжок під час моціону…
-
Хоч я дорослий мужик – ходжу, як райдуга, чи папуга.Люблю колорові речі.
-
Не боюся сказати правду ІРЛ.В обличчя.Всім!
- Щиро висловлюю емоції.(Їбав я образ "чоловіка з залізобетону")
При цьому:
-
Всюди серють…
-
Зраджують, вбивають, крадуть, ґвалтують…
- Обмежені розумово…
Et cetera.
Навіть не можуть прикритися в маршрутці під час кашлю або чхання…
І вони мене вчать життю.
Європа, блядь!..
P.S.Тараси, діліться своїми ситуаціями з життя.
