[x]

Мовна ситуація в Україні

 Завантажити файл
 Без медіафайлу
 Трипкод
Не піднімати тему
 До теми  До розділу
 Відповісти

По суті, є білінгви – їх більшість, говорять українською чи кацапською ситуативно. Є узкоязичниє – люди, які принципово не розмовляють українською, хоча знають в тій чи іншій мірі. А є мовні патріоти – люди, які принципово не переходять на російську, хоча теж її знають.

Я б радше категоризував так, а не з-кацапська на рускаязичноє насєлєніє і украінамовнає насєлєніє. Ми все-таки – нагадую, панове – нація, українська нація. Вчора побачив пост в фб Трегубова нашою мовою – до того вважав його узкоязичним. Відтак укотре переконався, що нація – не мова. Хоча мова теж важлива. Тому я радше до третьої категорії належу мовний патріот, хоч і не на 100% упоротий.

А ви хто? Зробімо перепис: варіанти 1, 2, 3 відповідно до категорій, плюс свій варіант.

Відповіді: >>11620

Хахол, кажу на кацапській 85% часу, але українську смакую, часто пишу на мові. Ідентифікую себе з українством, просто трохи сманкуртизованим по типу Ніколай Васільєвіча.

>>11616

>По суті, є білінгви – їх більшість, говорять українською чи кацапською ситуативно.

Що значить "ситуативно"? Я ніколи не переходжу на іншу мову, якщо розумію, що це земляк. Тут тільки останній не здатний до навчання довбойоб може не розуміти якоїсь мови з цих двох згаданих. Українською так чи інакше десь щось пишуть і навіть у найбільш російськомовних місцях можна почути. По суті, це те саме, що з російською у переважно українськомовних місцях. Навіть якщо важкувато говорити, то зрозуміти 99% сказаного співрозмовником можна.

Якщо ж розмовляти з явним іноземцем, який тут проїздом, то можна перейти на будь-яку, щоб, наприклад, якось допомогти, щось підказати. Це нормально.

А от якщо людина завжди переходить на ту мову, якою говорить більшість, хоча знає, що його запросто зрозуміють, якщо говоритиме рідною, то ця людина – гівно. Запишіть собі десь, шоб не забути. Єдиний виняток – це перехід, наприклад, на українську мову людей, які прийняли таке рішення свідомо, а не через якийсь там тиск суспільства, модність та іншу хуйню.

tldr: Ігор Вінський вартий поваги за стійкість своїх поглядів, на відміну від хуєсосів, які під усіх прогинаються.

Більшості людей доволі важко говорити мовою, відмінною від мови співрозмовника, мовляв, неповага, психологічно незручно і все таке

Сам говорю українською (з легкою ноткою суржику, вже як не є), російською не розмовляю не лише тому, шо московська балачка ганьбить весь рід, а й через акцент, вимова нікудишня, тому не мучу свою й чужу сраки

З подібних причин і інші люди на українську не переходять, бо проблеми з вимовою чи словниковим запасом, воно дійсно добре слух ріже. Як перевчити тоді громадян без травм для оточення, не знаю, але то все сила волі 100%. Знайома російськомовна з відповідного сімейства певний час розмовляла лише українською (місяців зо 6 чи близько того, потім назад помоскалилась, бо хуй її знає), вимова вже за кілька тижнів була на рівні, за 2 місяці більшість русизмів як вітром здуло

А щодо мови і національної ідентифікації, то як в тім анекдоті: якшо заперти російськомовних українця, росіянина й білоруса без документів, то як вони доведуть, хто звідки?